Хто ще не чув про цей відомий жахастик від короля жанру? Пару мільйонів проданих копій, премії, номінації. 1-ше місце в 10-ці робіт автора, які потребують продовження, по версії журналу Таймс. Одна із самих популярних книг по данним американської асоціації 1986-го року. І, звичайно, аж ТРИ екранізації. Ця книга була створена Кінгом, під час його духовних і емоційних переживань. Спойлерити я не хочу, але він (Кінг) надихався своїм випадком із життя. Він створив сюжет де відігруються такі моторошні події. Невелике сімейство переїжджає на нове місце, в глушині, а поблизу них є кладовище домашніх тварин. Місцевий дідусь розповідає новим прибулим про місцевість історії, легенди та саме кладовище. Дорога поблизу будинку не сама "хороша" - багато тварин загинуло там. Тому місцеві діти створили кладовище для тварин. Самому кладовищу багато років, тому воно розрослося й збільшилось досить сильно за десятиліття. Саме головне я спойлерити не буду, але основну задумку варто написати. Ця книга - це не просто тупий ужастик на 400 сторінок. Ця книга написана в стилі пост-модернової готичної літератури. Сам Кінг не хотів видавати книгу, бо вважав її надто страшною та особистою, але він був вимушений через конфлікт зі старим видавництвом. Кінг мусив видати нову книгу для них, і в результаті, народився бестселер. Кінг - чудовий хімік. Він вміє побудувати взаємовідносини, поведінку та спілкування між персонажами. Мова та проза прості й не складні, читається легко. Серед основних тем можна побачити психічне здоров'я, поведінку, виховання, відносини. Кінг чудово зобразив як людина втрачає свій розум. Психологічна частина описана добре. Але сама головна тема. це - СМЕРТЬ та страхи перед (і після) смерті. Страх втрати близьких людей, страх перед неминучим, важкість примирення з тим, що сталося. Книга не про екшон чи адреналін, а про людей і їхні страхи.

Книга про глупых взрослых, про ошибки предков, и полное отмирание мозгов в настоящем! Да, говорю я о романе «короля ужасов» Стивена Кинга под названием – «Кладбище домашних животных». И это плохой роман, который и экранизировать нормально не получилось с четырех попыток! Стивен Кинг даже в годы своего «бума», когда еще писал оригинально и интересно, выдавал подобный треш который скучный, глупый, нелепый и просто бредовый. Книга, в принципе, как и почти все у автора, не страшная, не мистическая, поджилки не трясутся, по сторонам озираться не хочется. А все потому, что автор не умеет пугать, он только вызывает отвращение и выражение недоумения. Одно стоит отметить в плюсе – Стивен Кинг выработал свой стиль и придерживается его, что похвально и прикольно. Итак: семья врача переезжает на новое место, в маленький городок. Тут то и случается страшное – сперва погибает любимый кот, а после и ребенок. Но, добрый сосед, чисто случайно (ага, конечно) рассказывает отцу семейства про таинственное кладбище, которое построенное на старом индейском захоронении, которое, по легенде может оживлять мертвых. Конечно, герой не верит ему, но, когда происходят страшные вещи, герой решает испытать удачу.