У монографії вперше структуру сучасної перської мови представлено в тісному зв’язку з тими явищами, які її сформували – мовленнєвою інтерференцією, мовними запозиченнями та конвергенцією. Виявлено більше двадцяти різнорівневих ознак, спряжених з аглютинативною технікою зв’язку морфем, що дозволило визначити сучасну перську мову як мову аглютинативного морфологічного типу. Відсутність наведених мовних рис в давньоперській мові та активний розвиток деяких з них вказує на те, що процес морфологічного становлення перської мови надалі триває. Описано низку лінгвістичних категорій або досі не висвітлених у спеціальній літературі, або висвітлених недостатньо.