Мы впервые встречаемся с главным героем, когда он родился и оставлен умирать в грязных трущобах Парижа. Чудом он выжил, но в этом ребенке есть что-то другое. От него вообще не было запаха тела. Это пугало людей, хотя они не могли понять почему. Но даже при том, что у него не было собственного запаха, его собственное обоняние было настолько развито, что он мог различать нюансы тысяч запахов, которые постоянно окружали его. И, пройдя суровое обучение у кожевника, он знакомится с парфюмером и начинает изучать искусство парфюмерии. Однажды, когда он был подростком, его привлек очень специфический запах. Он принадлежал молодой девушке. Это было его первое убийство. Но не последнее.

Одним із найбільш цікавих та незвичних творів, які мені доводилося читати під час навчання у школі на уроках зарубіжної літератури був роман Патріка Зюскінда "Парфуми або історія одного вбивці". Це розповідь про дивного, відлюдькуватого хлопчика на ім'я Жан Батист Гренуй. Його особливість полягає в тому, що він від народження володіє можливістю розрізняти буквально усі можливі запахи, котрі існують у світі. Через це Гренуй став вигнанцем у суспільстві і вирішив присвятити своє життя створенню божественного аромату, який перетворить людину на об'єкт поклоніння... Роман дійсно оригінальний, не схожий на жодну із тих історій, які мені доводилося читати. Так, вона місцями достатньо моторошна, і навіть огидна, однак попри це дійсно цікава та незвичайна. Тому, якщо ви не боїтеся кривавих подробиць, однозначно рекомендую до прочитання!

«Парфумер» - одна з моїх найулюбленіших книг. Перечитувала чотири рази й ще б із задоволенням перечитала. Історія, яка не залишила байдужим нікого, хто її читав. Книга про геніальну людину, хлопчика, який виріс серед бруду і випорожнень, якого мати народила на ринку серед риби прямо на вулиці, але все-таки він виявився талановитий і вижив серед усіх жахів, які йому траплялися на шляху. Жан-Батист настільки талановитий, що просто не помічає всіх тих жахів, що його оточують. Замість цього, він наділений особливим талантом бачити красу. У всьому молода людина бачить прекрасні тіла, особи, чує запахи. Завдяки своєму таланту він починає створювати парфуми просто понюхавши потрібні аромати, без жодних формул і рецептів. Але незабаром його талант перетворить його в жахливого вбивцю. Як на мене, Жан-Батист сам до кінця не розуміє, що він робить щось заборонене. Його ніхто не виховував правильно, не вирощував поняття, що таке добре, що таке погано. Як геній своєї справи, він в дівчатах знаходить рецепт свого ідеального парфуму. Зрештою, він тільки й уміє, що робити парфуми та розуміє, що робити духи у нього виходить добре. Саме тому він і рухається в цьому напрямку, але ніхто не говорить йому, що матеріалом для парфумів люди бути не можуть. В кінці як і личить будь-якому генію, він просто божеволіє проводячи свої досліди щоб створити ідеальний парфум.