Який зазвичай склад у парфумів? Винний спирт, основний аромат, чи то квітковий і ніжний, чи лісовий та свіжий або ж солодкий та трішки терпкуватий та легкі супроводжуючі нотки у вигляді мускуса, бергамоту, ванілі, чайного дерева, кориці, жасмину… Але чи відчували ви колись запах людини, взятий за основу парфумів? Винайдення способу створити есенцію людського аромату стало метою життя Жан-Батиста Гренуя, хлопчика, який народився в Парижі, у 18 столітті, саме тоді, коли над містом панували не французькі вишукані аромати, а мерзенні запахи антисанітарії. Гренуй, який з дитинства відчував найогидніші пахощі вулиці та рибних відходів, не мав власного запаху, але був наділений навдивовижу чутливим нюхом і вмів створювати неймовірні парфуми, поєднуючи відтінки ароматів лише у себе в голові. Він міг би стати найзнаменитішим парфумером Франції, але його наміри були менш благороднішими. Ідучи вулицями Парижу, Гренуй відчув невідомий запах, який взяв у полон його грішну душу, запах рудоволосої дівчини з вулиці Мане. Цей витончений аромат через мить став бездиханним туманом, який огорнув мертве тіло дівчини. Вбивши її, Жан-Батист не забрав у неї коштовності, не відібрав чистоту її тіла, він лише насолодився кожним міліметром її аромату. Пізніше, відчувши пахощі іншої дівчини, він твердо вирішив, що найголовнішим завданням його життя стане винайдення способу закарбувати цей аромат не лише в пам’яті, а безпосередньо у вигляді концентрованої есенції. Багато років він працював помічником майстра у мадам Арнульфі, намагаючись відібрати аромат у живого створіння. І зрештою, йому це вдалося. Який зазвичай склад у парфумів? Винний спирт, основний аромат, чи то квітковий і ніжний, чи лісовий та свіжий або ж солодкий та трішки терпкуватий та легкі супроводжуючі нотки у вигляді мускуса, бергамоту, ванілі, чайного дерева, кориці, жасмину… Але чи відчували ви колись запах людини, взятий за основу парфумів? Винайдення способу створити есенцію людського аромату стало метою життя Жан-Батиста Гренуя, хлопчика, який народився в Парижі, у 18 столітті, саме тоді, коли над містом панували не французькі вишукані аромати, а мерзенні запахи антисанітарії. Гренуй, який з дитинства відчував найогидніші пахощі вулиці та рибних відходів, не мав власного запаху, але був наділений навдивовижу чутливим нюхом і вмів створювати неймовірні парфуми, поєднуючи відтінки ароматів лише у себе в голові. Він міг би стати найзнаменитішим парфумером Франції, але його наміри були менш благороднішими. Ідучи вулицями Парижу, Гренуй відчув невідомий запах, який взяв у полон його грішну душу, запах рудоволосої дівчини з вулиці Мане. Цей витончений аромат через мить став бездиханним туманом, який огорнув мертве тіло дівчини. Вбивши її, Жан-Батист не забрав у неї коштовності, не відібрав чистоту її тіла, він лише насолодився кожним міліметром її аромату. Пізніше, відчувши пахощі іншої дівчини, він твердо вирішив, що найголовнішим завданням його життя атане винайдення способу закарбувати цей аромат не лише в пам’яті, а безпосередньо у вигляді концентрованої есенції. Багато років він працював помічником майстра у мадам Арнульфі, намагаючись відібрати аромат у живого створіння. І зрештою, йому це вдалося… Роблячи висновок його вчинків, кінець міг би здаватися навдивовижу простим і логічним, але Зюскінд надав цій книзі фінального гіркого-пряного акорду, який приголомшує і водночас жахає…

Мы впервые встречаемся с главным героем, когда он родился и оставлен умирать в грязных трущобах Парижа. Чудом он выжил, но в этом ребенке есть что-то другое. От него вообще не было запаха тела. Это пугало людей, хотя они не могли понять почему. Но даже при том, что у него не было собственного запаха, его собственное обоняние было настолько развито, что он мог различать нюансы тысяч запахов, которые постоянно окружали его. И, пройдя суровое обучение у кожевника, он знакомится с парфюмером и начинает изучать искусство парфюмерии. Однажды, когда он был подростком, его привлек очень специфический запах. Он принадлежал молодой девушке. Это было его первое убийство. Но не последнее.

Одним із найбільш цікавих та незвичних творів, які мені доводилося читати під час навчання у школі на уроках зарубіжної літератури був роман Патріка Зюскінда "Парфуми або історія одного вбивці". Це розповідь про дивного, відлюдькуватого хлопчика на ім'я Жан Батист Гренуй. Його особливість полягає в тому, що він від народження володіє можливістю розрізняти буквально усі можливі запахи, котрі існують у світі. Через це Гренуй став вигнанцем у суспільстві і вирішив присвятити своє життя створенню божественного аромату, який перетворить людину на об'єкт поклоніння... Роман дійсно оригінальний, не схожий на жодну із тих історій, які мені доводилося читати. Так, вона місцями достатньо моторошна, і навіть огидна, однак попри це дійсно цікава та незвичайна. Тому, якщо ви не боїтеся кривавих подробиць, однозначно рекомендую до прочитання!