Сам Франц Кафка - литературный символ Чехии. Хотя родного город Прага в его произведениях всегда играет депрессивную роль, но попадая туда, все-равно ищешь и находишь символику Кафки. Действительно город полон мемориальных досок, которые символизируют временное место пребывания автора, памятники в его честь, музеи, кофейню, книжную лавку, а также главную Мекку почитателей его таланта - Синий домик. Что же с такой силой тянет в этот город и заставляет настороженно искать признаки любимого автора? Его творчество, которое захватывает с головой. Эта мистическая и самобытная личность творила абсолютно на высоких уровнях сознания. Роман "Перевоплощение" и остросоциальная семейная драма, и вызов к безразличному обществу, и манифест личности. Безразличие - страшное и эгоистичное - главный герой этого произведения. Закрыв книгу хочется крикнуть на весь мир: "Не будьте слепыми и бездушными ко всему, что Вас окружает. Окутайте хотя бы вниманием и заботой своих близких, это минимум, который мы можем подарить этому миру".

Навіть не знаю, кого ця історія змогла б оминути і не зачепити. Ми з однокласниками, обговорюючи її на уроці літератури, ще колись давно, були дуже зворушені "Перевтіленням" Ф. Кафки. Тож я ще у школі поспіхом записала Кафку собі в улюблені письменники і досі не пригадую, щоб колись про це шкодувала. Тому й не дивно, що до "Перевтілення", як до історії, яка мене із автором познайомила, я не перестаю повертатися знову і знову. У центрі повісті молодий чоловік, якого звуть Грегором Замзою. Його життя непримітне, нічим не особливе. Він живе з батьками і сестрою, допомагає їм грошима, любить їх, та й вони його також. Та чи витримає їхня любов перевірку дивовижним перетворенням Грегора? Так, одного "чудового" дня Грегор помічає, що починає поступово перетворюватися на комаху. Величезну, розміром із людину, комаху. І, звичайно ж, стає важкою ношею для своєї родини, але ж кров - не вода? Неймовірна, щемлива, дещо дивна й абсурдна, але напрочуд прониклива історія. Долею головного героя не можна не перейматися, за нього не можна не вболівати. Вона буквально розділила моє читацьке життя на до та після. Рекомендую.

У сучасному світі людині, на жаль, досить-таки часто доводиться посміхатися, роблячи вигляд, що все добре, навіть тоді, коли її серце переповнює нестерпний біль. Про біль, який ховається за маскою зовнішнього спокою, йдеться і в новелі Франца Кафки "Перевтілення". Грегор Замза став схожим на комаху: розучився розмовляти і навіть самостійно пересуватися, а оточуючі, навіть рідні, перестали вважати нещасного людиною і відвернулися від нього. Дійсно, зовні головний герой справді втратив будь-яку схожість з представниками людського роду, однак, що ж відбувається у душі Грегора у той час, коли він годинами сидить у своїй кімнаті? Хіба серце живої люблячої людини втратило свої почуття, сховавшись за зовнішністю бридкої потворної комахи? Ні, Грегор не втратив здатність відчувати, навпаки, опинившись у цілковитій самотності, він, як ніколи раніше, гостро відчуває біль зради зі сторони найближчих людей, надію на краще і самотність, яка пригнічує всі інші відчуття. Любов до прекрасного також не покинула Грегора: іноді він чує музику, і у ці миті серце його завмирало від насолоди. Саме через це Франц Кафка ставить риторичне запитання : "Чи був він твариною, якщо музика так хвилювала його?". Твір "Перевтілення" змушує замислитися над тим, чи достатньо уваги ми приділяємо близьким, переоцінити своє ставлення до оточуючих і виправити свої помилки. Незважаючи на невеликий обсяг, ця новела сповнений глибокого сенсу, тому раджу всім її прочитати.