букви йдуть в корінець і це неможливо читати

Вважаєте перевтілення Грегора в комаху бридким, мерзотним, неприємним? Вітаю, ви в ньому впізнали себе або більшість людей, що вас оточує Наскільки різне сприйняття твору між періодом коли я читав в школі та зараз, у свої 27 років. Тоді, я думав що «Перевтілення» Кафки, щось на кшталт його хворої фантазії та видумок, якими може поділитися лише смілива людина. Адже хто ж відкрито скаже, що він комаха? Насправді, неймовірно сильний твір, пронизаний сірою та депресивною реальністю нашого життя. Грегор, хоч і перетворився в комаху, проте давайте говорити правду - він і до цього ним був. Важкий фах, суворість керівництва, борги, відсутність радостей (окрім хобі з рамками) робили його дрібним елементом, що не міг відчути всі втіхи життя. Перетворення на комаху показало, наскільки фальшиві люди довкола. Майже вся родина, хоч і не відразу, відріклася від нього. За що? Тому що змінився зовнішній вигляд? Але ж він так їх доглядав, турбувався й робив все щоб взяти не себе тягар їхньої долі. Проте, з настанням нового Грегора, всі це швидко забули. Вважаю що Грегор не помер, через те ким став. Він помер, тому що його не прийняла його сімʼя. А неприйняття найближчих, страшніше за будь-які зміни що з нами відбуваються

Грегор Замза - емоційно покалічена людина. Він живе звичайним життям: дім-робота-дім-робота. Змушений працювати на роботі, яку не любить усім серцем через борги батьків. Грегор утримує свою родину: матір, батька та молодшу сестру. Він надзвичайно їх любить, не дивлячись ні на що. Одного дня сіра буденність змінює чоловіка повністю. Грегор не йде на роботу. Сім’я хвилюється, викликають лікаря, приїжджає навіть його керівник. Чому ж він не відчиняє? Відповідь проста - лапки комашки (пишу пестливо, але то була зовсім не маленька комашка) не дістають до дверцят, чоловікові було важко перевернутись, а про двері і мови не йшло. Вся новела наповнюється тяжкими психологічними моментами. Відчуження особистості, відраза сім’ї та поступова їх зміна лякає. Починаєш замислюватись над своїми страхами. Саме лякаюче це те, що жоден не знає як би повівся на місці самого Грегора чи його сім’ї. Новелла невелика, але тяжка. Проте, її слід прочитати кожному, хто захоплюється літературою. Світ Кафки - сірий, холодний, лякаючий. Це світ самотності і безвиході. Страшно лише подумати про те, що було в чоловіка у середині, якщо він написав такий твір. Моя думка, що новела чудесна, лякаюче чудесна. 10/10, навіть поплакала двічі.