Питання українського визвольного руху першої половини 20 сторіччя давно викликає жвавий інтерес у громадьськості, експлуатується різними політичними силами та активно обсмоктується у медіапросторі. Інформації з цієї теми безліч, але переважна більшість її має різке емоційне забарвлення (від палкого захоплення до не менш палкої ненависті) або навпаки являє собою нудні канцелярські дописи. Мені ж хотілося почитати твір компетентого фахівця, при цьому написаний так, щоб не викликати напади позіхання. Про Івана Патриляка я дізналася, переглядаючи його онлайн-курс з історіі України. Національний визвольний рух був темою його кандидатської, а згодом і докторської дисертації. Автор викликав у мене довіру, то ж я без вагань придбала книгу. Книга досить грунтовна, - оповідь починається з історичних переумов створення ОУН, часів Карпатської Русі. ОУН мала мало друзів і безліч ворогів, то ж в книзі аналізуються відносини і з Польщею, і з Німеччиною і з СРСР. Великий розділ присвячений ІІ Світовій Війні. Далі непроста боротьба упівців у підпіллі в повоєнні роки. Все це написано звісно не як пригодницький роман, але попри 500 сторінок дрібного шрифту, бажання відкласти книгу не виникає. Найбільш вражаючим для мене був останній розділ про окремих бійців, які не здавалися до останньої хвилини і вийшли з криївок в 1989-1991 роках. Люди більшість свідомого життя провели у підпіллі, але ніколи не опускали рук і не вважали, що справу програно. Книга чудова, від щирого серця рекомендую!