Третя книга серії про Пентекост і Паркер - і для мене найзакрученіша з усіх. Нью-Йорк 1947 року: письменниця pulp-детективів Голлі Квік приходить до місіс П. і Вілл з проблемою - хтось копіює вбивства з її оповідань у реальному житті. Жертви випадкові, сцени криваві й театральні, а наступною в списку може стати сама Голлі. Розслідування ускладнюється, бо не можна сповіщати поліцію (Голлі має свої секрети), а Вілл паралельно працює під прикриттям секретаркою, щоб вистежити стару ворогиню. Атмосфера нуару на висоті - pulp-журнали, дивні листи від фанатів, темні закутки видавничого світу. Мені подобається, як Спотсвуд грає на темі "мистецтво імітує життя" (чи навпаки), додає гумору в діалогах і глибше розкриває персонажів - особливо стосунки Вілл з Голлі. Повороти несподівані, інтрига тримається до кінця, а фінал емоційно б’є. Чудова серія, вже взявся за наступну частину.

Таємниці, надруковані кров'ю. Третя частина трилогії про детективок Пентекос і Паркер, розповідає історію письменниці яка звертається по допомогу. Голлі Квік, письменниця детективних романів звертається за допомогою до детективного бюро з приводу "хтось краде мої вбивства!" Спочатку вагаючись бо клієнтка просить не розповідати поліції про неї і роботу над розслідуванням, але вони таки беруться за справу. Далі починаються довгі та заплутані пошуки вбивці, нові смерті, інтриги та розслідування.