Ольга Чернявська, Дмитро Мельник "Печерні історії" Добре, коли є село, є цікавий дід, який зможе прикрасити літні канікули свого онука цікавими розповідями. Сашку, якого відправили на літо геть не туди, куди йому хотілося, таки пощастило. Його прадідусь виявися колишнім вчителем історії і своїми правдивими небилицями зумів зацікавити хлопчика печерними історіями. І для науки добре, й мораль у кожній такій розповіді є, і час швидше без світла, ґаджетів та інтернету приходить. Загалом книга весела, легка і навіть пізнавальна. Написано, як на мій смак, дуже вже примітивно, але великий плюс у тому, що усі перипетії первісного суспільства дідусь пояснює Сашкові зрозумілим хлопчику сленгом та з використанням паралелей із сучасністю. Але такого осучаснення мені було трохи забагато. Кольорова палітра ілюстрацій дуже вдала саме для тематики книги. Кожна сторінка справді нагадує печеру, малюнки відповідають епосі, про яку розповідає дідусь, і з цього боку у мене жодних претензій. Але от загальне враження чомусь не дуже. І я навіть не можу пояснити, що саме не так. Деякі жартики я не розуміла, надто густий шрифт, не завжди доречний поділ на розділи. Але син слухав із задоволенням) Тож не факт, що мамині "фе" так само сприймаються й дітьми)