Павло Григорович Тичина — радянський український поет, перекладач, публіцист, політик, громадський та державний діяч доби УНР та УРСР. Новатор поетичної форми. Разом з Ліною Костенко та Іванем Драчем був номінантом на Нобелівську премію з літератури.

Історик української літератури Сергій Єфремов так казав про поета:

«Тичину важко уложити в рамки одного якогось напрямку чи навіть школи. Він з тих, що самі творять школи, i з цього погляду він самотній, стоїть ізольовано, понад напрямами, віддаючи данину поетичну всім їм — од реалізму до футуризму („червоно-си — зеле дугасто“), одинцем верстаючи свою творчу путь. Це привілей небагатьох — такий широкий мати діапазон… Поет, мабуть, світового масштабу, Тичина формою глибоко національний, бо зумів у своїй творчості використати все багате попередніх поколінь надбання. Він наче випив увесь чар народної мови і вміє орудувати нею з великим смаком і майстерністю… Дивний мрійник з очима дитини і розумом філософа»