Французький письменник Поль Елюар – це один з найвизначніших поетів початку минулого століття. Його поезія настільки розмаїта, що кожен читач зможе знайти у ній щось особисто для себе. Мені дуже подобаються його вірші так званого сюрреалістичного періоду. Тут вам і галюцинації, і сни, і фантазії, і ілюзії, а також прориви у підсвідоме, наркотичні й алкогольні марення. Там немає логіки як такої. Але чи потрібна вона в поезії? Окрім віршів Поль Елюар писав також поеми в прозі, а також щось ну зовсім незвичне – поеми-колажі. Цікаво, що довгий час Клюар працював у тандемі з художником Максом Ернстом, який не просто ілюстрував його твори, а майже вписував у них свої малюнки. До речі, одну за збірок цього чудового поета екранізував Жан-Люк Годар. Шкода, що ця книга – єдина на сьогоднішній день україномовна збірка. Сподіваюсь, наші видавництва будуть видавати його поезії ще, адже творів у нього багато – і всі вони неймовірні. Звісно ж, рекомендую ця книгу усім, і насамперед тим, хто небайдужий до поезії.

Поль Элюар рано стал писать стихи. В годы Первой мировой войны он работал санитаром в тыловом госпитале. Войне посвящен его первый сборник «Долг и тревога», в котором пишется о фронтовых буднях, о солдатах, о тоске по дому. Его поэзия написана свободным стихом. Элюар пишет о вещах обыденных, о жизни на войне, которая сурова, но люди к ней привыкают. После окончания войны он пишет о возвращении солдат домой в свои семьи, радуется мирной жизни. Затем в его произведениях появляется чистое наивное видение мира, но эта наивность сочетается с мудростью. Мир ему кажется огромным, он по-новому его открывает. Поэтические образы его стихов загадочны: «Земля вся синяя как апельсин», «камешки шума». Элюар считает, что счастье состоит из таких вот мелочей, он считает счастье неотъемлемой частью этого мира. Представляет интерес его любовная лирика. Любовь для него была синонимом существования, но он понимал, что она приносит не только счастье, но и боли и страдания. Когда началась Вторая мировая война, он снова стал писать гражданскую лирику, но и в ней находилось место для любви. Элюар пережил две мировые войны, но его стихи жизнеутверждающие. Они о едином мире, природе, людях, до сих пор поражают воображение.