Прекрасна книга найкращої сучасної поетеси Наталії Пасічник. Важко повірити, що цю книгу вона написала, маючи заледве 28 років. Поезія Пасічник - тонка, лірична, відверта, але з придихами та нюансами. Пасічник - єдина із сучасних поетів, хто тримає високу планку, не опускаючись ні в політичні загравання, ні не пишучи нічого на догоду часові. Можливо, тому її вірші - вічні. Найкращі тексти про кохання належать перу Пасічник - це вже аксіома. Добре, що в сучасній українській літературі нарешті з'явилося ім'я, за яке радісно. Ці вірші - технічно досконалі та емоційно виважені, висока школа силаботонічної та верлібрової поезії!

Подібні книжки я купляю навмання. Не купиш - не прочитаєш - не дізнаєшся. Я не чекала неперевершеності від цієї поезії, проте очікувала трохи більше, аніж 1\3 творчості і 2\3 "чогось". В одному з віршів автор написала "...з цих напівбажань напівзусиль назавтра матимеш лишень опівнавірші". І саме так можна охарактеризувати дану збірку. Можливо у все це закладено великий сенс, можливо це лише думки і відчуття, можливо я просто далека і не зрозуміла, та все ж однозначно можна сказати: вірші не закінчені. В них немає крапки. "Слова що виросли мовчанням". Так, це теж слова з того ж самого вірша. Як і написала вище, краса тут є! Але її потрібно знайти. Особливо якщо задіяна Асоціація Українських письменників. Можливо тут не все і не для всіх, лише частково. І воно добре. Всім все не підійде, і то лише моя думка, та все ж... І є деталь, що можливо в очікуванні повинна була стати шоколадною крихтою на печиві, а стала подразником: абсолютна відсутність розділових знаків. Від слова зовсім. І часом, для окремих форм це є родзинкою, але не для всіх віршів, різних форм, римування (відсутності в половині) та складу, всього видання. Ну, можна подякувати за рідкі тире. Тож підводячи підсумок, і поезія, і оформлення посередні.