«Не слід недооцінювати силу спогадів. Якщо ми витісняємо їх, вони можуть жорстоко помститися нам». Повністю зануритися в атмосферу цієї книги мені допоміг один з улюблених фільмів - «Північ в Парижі». Там головний герой потрапив у минуле - якраз в 30-ті роки. Тому я дуже чітко бачила картинку тогочасного Парижу. Один розділ - клаптики історії одного з героїв. Це цікаво, але мене брала нетерплячка: хотілося прогортати і дочитати, що з ним трапилося далі. ▪️Вірменський біженець щодня проводить лялькову виставу, переживаючи найболючіший спогад свого життя. ▪️Служниця Марселя Пруста намагається врятувати свою таємницю, записану у блокноті письменника. ▪️Художник роками боїться знайти жінку, яку кохає і поговорити з нею. ▪️Журналіст, який мріє про Америку, але в Парижі його тримає сімейна трагедія. Історія кожного сумна, трагічна біжить окремо, щоб у фіналі зійтися в одній точці. Дуже сподобалось)

Є українська давня поговірка: добре там, де нас немає. Книга "Паризькі години" присвячена життю емігрантів з Америки, Вірменії та інших країн у Франції, зокрема в Парижі, де людям доводиться виживати в абсолютно нових для себе умовах. Незнання мови ускладнює їхні життя. Це художники, письменники, лялькарі... Питання емігрантської долі, як завжди, актуальне, і Алекс Джордж підходить до нього з глибокою спостережливістю і щирістю. Події розвиваються динамічно, автор добре володіє словом, захопливо змальовує злети і падіння у житті героїв, знайомить читачів з письменниками Ернестом Гемінґвеєм та Марселем Прустом, їх часом складними характерами, особливостями творчості, побутом.

Паризькі години - це історія втраченого покоління. Покоління, яке представлене у свідомості ' видатними митцями, але це насправді дуже багато людей, які пережили першу світову війну. ⠀ Події відбуваються у Парижі, 1927 році і охоплюють один день. Один день Сурена, Камілли, Жан Поля і Гійома. Лялькар, служниця, журналіст, художник. Тут же - знамениті імена: Марсель Пруст, Моріс Равель, Ернест Гемінґвей, Гертруда Стайн, Жозефіна Бейкер. Хочеться сказати - життя знаменитостей і простих людей. Але не буває простих людей, усі складні. У кожного за плечима як не трагедія, то таємниця. ⠀ Війна знищує твоє життя, навіть якщо ти вижив. Змінюється все. І чудо, якщо ти знайдеш у собі сили жити далі. ⠀ У цьому романі про війну небагато: Жан Поль згадує поранення, Камілла - життя у Парижі. Більше вражає історія Сурена і геноцид вірменського народу. Мені здається, не дуже ми про це знаємо. Хоча навіть Кім Кардаш'ян постійно про це говорить. ⠀ Історії кожного героя як маленькі струмки вливаються в один потік, сходяться в одній точці. Таємниця зберігається до самого фіналу. І так їх невимовно шкода, усіх.