Нові есеї Ольги Карі — це подорож у глибини поколіннєвої пам'яті, де особисті історії переплітаються з колективними травмами. Авторка досліджує, як життя у совковій системі десятиліттями формувало досвід, — і передусім жіночий, — через страх, сором, замовчування та самозречення, звинувачення. Різні види насильства були настільки звичними, що їх часто мали за норму. Тож тепер Ольга Карі розплутує колективні успадковані сценарії, показуючи, наскільки глибоко вони вкоренилися. Це книжка — про жінок, які вчилися виживати, коли хотіли жити, любити й бути собою.