У другому томі вміщено всі відомі листи Куліша за 1850–1856 роки від часу, коли письменника звільнили із заслання в Тулі й до тієї пори, коли йому надали право загальної цензури й він дістав змогу підписувати публікації власним ім’ям.

У цей період Куліш намагається «прописатися» в російському літературному процесі задля цього він, зокрема, співпрацює в «Отечественных записках» і «Современнике» як белетрист (автор історичного роману й автобіографічних повістей) і як журналіст, який стежив за сучасною літературою, писав відгуки, готував огляди іноземної періодики тощо.

У 1852-1855 роках Куліш енергійно працював над Гоголевою біографією. Коли 1855 року наступила певна лібералізація російського суспільства, Куліша заполонила ідея «Записок о Южной Руси», куди мали ввійти як фольклорні матеріали, зібрані в першій половині 1840-х років, так і нові записи. Водночас, побачивши реальну можливість публікації «Чорної ради», письменник заходився доопрацьовувати українську та російську версії (з’явилися 1857 року).

Загалом надруковано 321 лист Куліша й 31 лист до нього, з них відповідно 154 і 26 уперше; ще один раніше не друкований лист подано в додатках.