Іван Багряний (1906—1963; справжнє прізвище — Лозов’ягін) — український письменник, який зазнав жорстокості сталінських репресій. Митця було ув’язнено, заслано до Далекого Сходу, потім була еміграція. Лише після своєї смерті він був реабілітований, став лауреатом Шевченківської премії 1992 року, і його книги почали перевидавати в Україні.

Поезії І. Багряного – яскраве явище в українській літературі. Жанровість його творів різнопланова; палкі патріотичні вірші та пісні, колюча сатира, чудові казки і віршики  для дітей  підкорюють своєю сміливістю  та  майстерністю.

В циклах віршів «До меж заказаних», «Золотий бумеранг» та інших поет оспівує красу України-Батьківщини, закликає боротися за її свободу, захоплюється людьми праці.