Раблезіанський роман «Пан Халявський» Г.Квітки-Основ’яненка (1778–1843) належить до знакових творів класичної української літератури. Він став однією з вершин сміховинної української культури. Це було прощання молодої нації зі своїм химерно-занепадницьким минулим. Сатира автора спрямована на висміювання психології і суспільної поведінки здегенерованої верстви українських малоросів, які під виглядом «російського дворянства» провадили своє паразитарне й нікчемне життя.

Хоча твір написаний російською мовою, проте, він став явищем українського національного самоусвідомлення, певною інтелектуальною віхою у відштовхуванні нового українства від малоросійської ментальності, від традицій пристосуванства й безнаціонального вегетування.