Чудова книга! Якісний папір, картонна обгортка. Переклад зрозумілий, текст читається легко. Книга про подорожі і пригоди. Не завжди усе відбувається так, як хотілось би - Жуль Верн загартовував своїх героїв... Бажано читати з Атласом світу або вмикати Google maps - я саме так і робила. Щоб слідувати тим маршрутом, яким ідуть головний герой Дік Сенд та його друзі. Повторила якраз курс географії зі школи )) Якби нам так її викладали - географія б стала улюбленим предметом! Плюс дізналась про Африку багато цікавих фактів - для мене вона відкрилась з нового боку, я була просто дуже здивована!!! Бажаю і вам приємного читання та нових вражень!

Бриз моря, затишок, чудовий песик Дінго та постійна небезпека. Таке становище спіткало наших мандрівників. Які небезпеки їх тільки не затримували: втрата капітана, підступні вчинки Негоро та Геріса, хижі звірі, дикуни, работоргівці, голод, спека, зливи та хвороба маленького Джека. Якби не відповідальність Діка Сенда то не знати чи хоть хтось з пасажирів шхуни «Пілигрим» взагалі залишився живим. Книга дуже інтригує. І до кінця книги ти проковтуєш її з надією, що всі залишаться в живих. На превеликий жаль не всі дійшли до фінішу. Не всі витримали купи мук і страждань, що з усмішкою на лиці завдавав їм Негоро. Цікаво знати, що Жуль Верн написав цей роман для свого сина на його п‘ятнадцятиріччя. Верн дуже багато винаходів передбачив у своїх творах. Наприклад, підводний човен. І це не дивно, адже, Жуль Верн добре вивчав серйозні науки одною з яких була географія. У свої сім років Верн захотів привести намисто для своєї кузини, бо Жулю Вернові вона надзвичайно подобалася, він прокрався на шхуну яка прямувала до індійського узбережжя, але батько його вчасно зупинив. Жуль був дуже працьовитим, він міг прокидатися у п‘ять годин ранку, щоб написати декілька сторінок.