Автобіографічність прозової творчості Уласа Самчука дістала логічне завершення у книгах спогадів, репортажів, нотаток, нарисів та есе, які розповідають про події Другої світової війни («П’ять по дванадцятій», «На білому коні», «На коні вороному») і життя українців у таборах для переміщених осіб («Планета Ді-Пі»).

У щоденникових нотатках Улас Самчук продумано й дбай­ливо дозує матеріал, розподіляє враження та інфор­ма­цію відповідно до принципів літературної творчості. По­ка­зо­вими з цього погляду є Самчукові «Записки на бігу», озаглав­­лені «П’ять по дванадцятій». Автор у них доку­мен­тує своє перебування в Берліні на початку 1945 року. Він то пришвидшує часовий темп оповіді й надає перевагу інфор­­мативності, то максимально уповільнює його, докладно описує день за днем, година за годиною життєві події.