Остання жінка, останній чоловік
Бумажная книга | Код товара 606196
Yakaboo 4/5
Автор
Людмила Таран
Издательство
Видавництво Старого Лева
Язык
Украинский
Год издания
2016
Количество страниц
272
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
130х200 мм
Переплет
Твердый

Все о книге Остання жінка, останній чоловік

Буденність та буттєвий вимір, іронія й романтизм, таємничо-містичне та впізнаване — все це поєдналося в книжці новел Людмили Таран. Одвічна напруга й осяйні миті людських стосунків, екзистенційні переживання, знайомі чи не кожній людині, — провідна проблематика її прози.
Характеристики
Автор
Людмила Таран
Издательство
Видавництво Старого Лева
Язык
Украинский
Год издания
2016
Количество страниц
272
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
130х200 мм
Переплет
Твердый
Рецензии
  •  
    ,,Остання жінка, останній чоловік"
    Кажуть, у нашому житті немає нічого випадкового. А як же бути із книжками? Чи можна й до них ,,прикласти" це твердження? Книжка малої прози від Людмили Таран потрапила до моїх рук саме так: випадково. Однак користі з неї, як такої, я не винесла. Явно не ,,моє" чтиво".

    Людмила Таран стверджує, що її новели можна розглядати як своєрідну ,,психотерапію" на папері, оскільки змодельовані нею ситуації та поведінка героїв у них зможе розрадити, застерегти та навчити потенційного читача. Провідна тема втрати, зокрема близьких людей, повинна спонукати до роздумів та переосмислення життя кожного. Що ж, такий екзистенційний посил завжди на часі, особливо тепер, коли триває АТО... Проте, особисто мені, хотілося би більше позитиву у цьому чтиві.

    Авторка окрім прози, займається ще й поезією. Її відносять до української феміністичної групи, де ,,теоретиком була Соломія Павличко, а найкращою письменницею, як не крути, залишається Оксана Забужко". У збірці новел ,,Остання жінка. Останній чоловік" головними персонажами, як і очікувалося, є жінки, які закохуються, дорослішають, страждають та... вмирають. Головні герої у чотирьох з десяти історій помирають, а в інших шістьох переживають екстримальні ситуації. Хоч не хоч, а виникає питання, чому письменниця така безжальна до своїх літературних ,,дітей"?

    У новелах чимало автобіографічних моментів самої письменниці, які вона розкинула та замаскувала у долях своїх персонажів. Цікаво, що авторка також вплела у сюжетну канву життєві історії трьох відомих українських літераторів - Бажана, Тичини та Рильського. Деякі з оповідок мають ,,відкриті" чи містично змальовані фінали, що дозволяє читачу дофантазувати ,,а що ж було потім?" або навіть змінити (читай врятувати) долю героїв.

    Кому можна порадити ,,Останню жінку. Останнього чоловіка"? Чесно кажучи, не знаю. Можливо, я ще просто не ,,доросла" до такої літератури. (
  •  
    відгук
    Нова збірка короткої прози Людмили Таран - це, безумовно, висока сучасна європейська література. Загалом вся тематика точиться навколо втрат та страждань, але вони подаються не так як в українській літературі, без віктимної свідомості, а просто як даність буття. На перший погляд - це оповідання про любов, але не у звичному, а у філософському прочитання, як Ерос і Танатос.
    Це тексти без щасливих фіналів. Все як у житті - історія кохання закінчується разом зі смертю.
    Перше оповідання "Острів Браг" проходить на межі реалістичного з виміром фантастичного. Оповідання, яке дало назву збірці розкриває тему кохання двох літніх людей, які в молоді роки не мали сміливості зблизитися.
    Більшість героїв збірки під тиском суспільства та власних комплексів самі для себе створюють проблеми, і потім досить болісно намагаються вирватися з "порочного кола", і не завжди їм це вдається.
    Подібна проза давно вже тренд в європейському наративі, але навіть після прочитання даної збірки не можу певно сказати наскільки все це про наше життя. Так, кут зору цікавий, але... щось мені заважає прийняти цю художню реальність.
Купить - Остання жінка, останній чоловік
Остання жінка, останній чоловік
60 грн
Есть в наличии
 

Рецензии Остання жінка, останній чоловік

4/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    ,,Остання жінка, останній чоловік"
    Кажуть, у нашому житті немає нічого випадкового. А як же бути із книжками? Чи можна й до них ,,прикласти" це твердження? Книжка малої прози від Людмили Таран потрапила до моїх рук саме так: випадково. Однак користі з неї, як такої, я не винесла. Явно не ,,моє" чтиво".

    Людмила Таран стверджує, що її новели можна розглядати як своєрідну ,,психотерапію" на папері, оскільки змодельовані нею ситуації та поведінка героїв у них зможе розрадити, застерегти та навчити потенційного читача. Провідна тема втрати, зокрема близьких людей, повинна спонукати до роздумів та переосмислення життя кожного. Що ж, такий екзистенційний посил завжди на часі, особливо тепер, коли триває АТО... Проте, особисто мені, хотілося би більше позитиву у цьому чтиві.

    Авторка окрім прози, займається ще й поезією. Її відносять до української феміністичної групи, де ,,теоретиком була Соломія Павличко, а найкращою письменницею, як не крути, залишається Оксана Забужко". У збірці новел ,,Остання жінка. Останній чоловік" головними персонажами, як і очікувалося, є жінки, які закохуються, дорослішають, страждають та... вмирають. Головні герої у чотирьох з десяти історій помирають, а в інших шістьох переживають екстримальні ситуації. Хоч не хоч, а виникає питання, чому письменниця така безжальна до своїх літературних ,,дітей"?

    У новелах чимало автобіографічних моментів самої письменниці, які вона розкинула та замаскувала у долях своїх персонажів. Цікаво, що авторка також вплела у сюжетну канву життєві історії трьох відомих українських літераторів - Бажана, Тичини та Рильського. Деякі з оповідок мають ,,відкриті" чи містично змальовані фінали, що дозволяє читачу дофантазувати ,,а що ж було потім?" або навіть змінити (читай врятувати) долю героїв.

    Кому можна порадити ,,Останню жінку. Останнього чоловіка"? Чесно кажучи, не знаю. Можливо, я ще просто не ,,доросла" до такої літератури. (
  •  
    відгук
    Нова збірка короткої прози Людмили Таран - це, безумовно, висока сучасна європейська література. Загалом вся тематика точиться навколо втрат та страждань, але вони подаються не так як в українській літературі, без віктимної свідомості, а просто як даність буття. На перший погляд - це оповідання про любов, але не у звичному, а у філософському прочитання, як Ерос і Танатос.
    Це тексти без щасливих фіналів. Все як у житті - історія кохання закінчується разом зі смертю.
    Перше оповідання "Острів Браг" проходить на межі реалістичного з виміром фантастичного. Оповідання, яке дало назву збірці розкриває тему кохання двох літніх людей, які в молоді роки не мали сміливості зблизитися.
    Більшість героїв збірки під тиском суспільства та власних комплексів самі для себе створюють проблеми, і потім досить болісно намагаються вирватися з "порочного кола", і не завжди їм це вдається.
    Подібна проза давно вже тренд в європейському наративі, але навіть після прочитання даної збірки не можу певно сказати наскільки все це про наше життя. Так, кут зору цікавий, але... щось мені заважає прийняти цю художню реальність.
 
Характеристики Остання жінка, останній чоловік
Автор
Людмила Таран
Издательство
Видавництво Старого Лева
Язык
Украинский
Год издания
2016
Количество страниц
272
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
130х200 мм
Переплет
Твердый
Бумага
Офсетная
Шрифт
Permian Serif Typeface
Тираж
2000
ISBN
978-617-679-210-9
Вес
320 гр.
Тип
Бумажная
Литература стран мира
Украинская литература
Литература по периодам
Современная литература