"Остання обитель бунтарства. Леобург" - перша книга майбутньої трилогії сучасної української письменниці Ірини Грабовської (продовження має побачити світ у 2020 році, коли саме точно не знаю). Головний герой - звичайний український хлопець, колишній спортсмен Данило отримує від свого дядька-дивака не менш дивакуватий спадок - великий замок у одному з українських сіл. Данило прибуває до цього величезного будинку і там на нього чекає несподіванка - портал у зовсім інший вимір, таку собі паралельну реальність. Це фентезійна історія з елементами стімпанку, альтернативної історії та детективною лінією. Мені дуже сподобалася створена авторкою атмосфера - чарівна, загадкова, стімпанкова - дирижаблі, телеграф, летючі велосипеди. Також цікавим елементом роману стала альтернативна історія - Східна Європа у тій іншій реальності виглядає зовсім по-іншому, хоча, здається, політика деяких країн залишається незмінною за будь-який обставин і реальностей. Не дуже мене вразили персонажі - не вдалося мені з ними встановити емоційний зв'язок, а також детективна лінія, хоч і була цікавою, але мені видалася недостатньо напруженою. В цілому, враження дуже позитивні. Тішить той факт, що сучасна українська література поповнюється зразками таких жанрів. Чекаю на продовження!

Фантастика не є популярною для українських авторів, на жаль. Більшість з тих, що є, пишуть російською, або настільки маловідомі, що їхні книги важко знайти. Тому появу «Останньої обителі бунтарства» я дуже чекала. Ця книга - мікс стімпанку, альтернативної історії, детективу, і звісно є трішки такого типового для укрсучліту загостреного опису реалій сьогодення. Книга крута, це однозначно. Вона розкривається читачеві повільно, але після декількох частин я поринула у світ Ірини Грабовської з головою. Так, відчувається, що історія не є завершеною, і не всі нюанси розкриті, але вже анонсована друга частина серії, яку я дуже і дуже чекаю :) Також, дуже цікаво і майстерно обігрується сучасна геополітична ситуація, мені дуже імпонує підхід авторки. Спойлерити не буду, читайте і отримуйте задоволення самі ;) Єдиний мінус (але це скоріш до видавництва КМ-букс), це м‘яка палітурка, так не люблю їх :( хоч вважаю себе читачем акуратним, але зберегти вигляд такої тонкої обкладинки, на жаль, складно. Хоча розумію, що це робиться для здешевлення продукції, і тішуся можливості читати класних нових українських авторів, нехай і не в улюбленому форматі Моя оцінка 10/10

Як же я скучила за хорошим стімпанком! А на українському просторі це взагалі рідкісна птаха. Тому дуже раділа появі “Останньої обителі”. Отже, про що книжка? Простий хлопець Данило отримує в спадок від свого не надто близького і безслідно зниклого дядечка розкішний особняк, правда десь у глухомані під назвою Романівка, але все ж такі подарунки на дорозі не валяються. Приїжджає він туди з другом і… провалюється у паралельну реальність. А на місці Романівки незалежне місто винахідників Леобург, яке за рівнем розвитку застрягло десь в часах бабці Австрії, але під зав'язку напічкане стімпанківськими штуками, як от монорельс і дирижаблі (чомусь у авторів це завжди улюблені примочки). Про розвиток сюжету. Сюжет розвивається у двох площинах. Данило і Леобург, бо хлопець впевнений, що дядько не загинув, а просто собі десь гуляє на теренах дивного міста. Та Федя і жителі Романівки, які впевнені, що всі біди села, як от здохла корова або чиряк на дупі дядька Толіка - це вина особняка і його дивних мешканців. Книжка дуууже динамічна, в цьому плані мені чимось нагадала “Варту” Наталі Матолінець, тільки встигай сторінки перегортати. Звичайно, є парочка провисань та нестиковок, і парочка роялів у кущах, але в цілому книжка вартісна. З задоволенням взялася б за продовження. Хто знає, коли воно буде?