«Дизайнерська освіта переважно стосується поєднання старих та створення нових елементів контенту. Вона зосереджується на зв’язках між формами — і вкрай рідко розглядає таку критично важливу частину дизайну, як фонові простори та форми. Це відображає віру в те, що наявне важливіше за відсутнє. Але порожнеча, коли до неї ставляться як до повноцінного партнера в дизайні, стає динамічною. Саме вона, поряд із оригінальною візуальною ідеєю, визначає чудовий дизайн», — зазначає автор у передмові до третього видання.

Такий усеохопний погляд відкриває просто безмежне поле для експериментів, та щоб дизайнер у них не губився, автор окреслює дуже чіткий орієнтир — «комунікація»:

«На відміну від математики, де може бути лише одна "правильна" відповідь, дизайн пропонує багато альтернативних рішень. І дизайнерові належить знайти серед них найкраще. Не варто розглядати дизайн лише як можливість похизуватися власними візуальними експериментами. Однак ті пошуки, що сприяють комунікації, вітаються завжди».

Виклад оригінальних міркувань і підходів автора проілюстровано добіркою прикладів, що представляють різні епохи та стилі.