Невдала облога Хотинської фортеці османським військом восени 1621 року посідає особливе місце в українській і польській історіях. Повно-масштабна процедура дипломатичного врегулювання конфлікту між двома державами тривала понад два роки, синхронно з низкою політичних криз в Османській імперії та з подіями Тридцятилітньої війни в Західній Європі.

Дослідження дипломатичної історії Хотинської війни дозволяє долучитися до дискусії про практики миротворення між християнською Європою та мусульманським Сходом, а також про чинники успішної дипломатії європейських послів в Османській імперії, якщо брати до уваги різницю їхніх культур. Аналіз же легенди про «Хотинську звитягу» піднімає питання про розуміння категорій перемоги і поразки в ранньомодерну добу та про логіку конструювання ранньомодерних наративів про значущі історичні події.

У дослідженні використано матеріали з архівних установ України, Польщі, Росії, Австрії та Нідерландів та враховано історіографічні напрацювання українською, польською, російською, англійською, німецькою та турецькою мовами.