Цікава книга з осінньою назвою. Я думаю саме в осінню пору і варто читати таку літературу, сумбурну, незрозумілу та заплутану. Ця книга це повний сюрреалізм щоправда виражений у тексті, а не написаний на полотні Сальвадором Далі. Автор описує нам особливий світ, який дуже схожий на наш. Проте таке враження, що він є віддзеркаленням реальності, причому дещо спотворене. Соціальне життя у книзі являє собою повну фантасмагорію, це якийсь повний абсурд, повна відірваність від реальності, суцільна плутанина та хаос. Автор намішав у цій книзі такий вінегрет, що потрібна не одна порція міцних напоїв, щоб все це «розгребти». Тут і проблеми бюрократії, і релігія, і медицина, індустріалізація, стосунки між чоловіком та жінкою, гомосексуалізм і т.д. Борис Віан показує примітивність та досить часта ницість людських бажань, жадність, обмеженість певних осіб, якими насичене наше суспільство. Цю книгу я порівняв би з якимось чудовим напоєм, який потрібно споживати повільно, обдумувати написане, переварювати його, осмислювати та продовжувати читання, щоб осягнути всю абсурдність нашого життя та сучасного суспільства.

Виан - писатель не для всех. Если Вы не готовы к модернизму, так называемому литературному сюрреализму, гротеску и эпатажу, то скорее всего не стоит брать эту книгу. Пусть не сбивает Вас с толку романтическое название книги, так как ни про осень, ни про Пекин в романе речь не идет. Трудно сказать откуда взялось название, но оно не особо соответствует сюжету, таков уж Виан. Кратко о сюжете: в начале книги мы знакомимся с героями, которые ничем с собой не связаны, но в итоге все отправятся в пустыню Экзопотамию для работы на железнодорожную компанию. Думаю тот факт, что герои строят железную дорогу в почти безлюдном регионе, хорошо показывает абсурдность повествования. Роман действительно очень хорош, хотя возможно не настолько поразителен как "Пена дней", но тем не менее заслуживает высочайших похвал. В книге есть целые отрывки, которые можно разобрать на цитаты. Приведу в пример свои любимые: "- Люди успевают делать куда больше, чем вы, - сказал профессор. - Да, но ведь еще нужно время, чтобы валяться на животе и балдеть. Скоро я займусь этим. Я очень много жду от этого занятия." "Он оглянулся и заметил, что конец швартова хлестнул служителя по лицу, оторвав тому кусочек носа, который тут же упорхнул прочь, трепеща крылышками наподобие чесоточного клеща." "Кондуктор выпятил грудь колесом и спихнул Дюдю с подножки, пронзив ему левое плечо презрительным взглядом. Амадис запрыгал от боли." Вот такая вот "Осень в Пекине". Я советую читать Виана всем, кто устал от обычной литературы и желает чего-то необычного и незабываемого.

Це дуже складний роман, і разом з тим - просто надзвичайна книга. Хто ще не знайомий із творчістю Бориса Віана, то я радила б починати його читати із "Шумовиння днів" ("Пена дней" в російському перекладі). Адже кілька персонажів звідти трапляються нам згодом і в "Осені в Пекіні". Творам Віана притаманна особлива вигадливість: автор сам видумує нові дивакуваті слова і вплітає їх у канву своїх текстів. Виходить це в нього дуже органічно. А якщо зважити на те, що деякі речі у нього в буквальному значенні оживають, то читання цього екстравагантного француза точно не можна назвати нудним. Для читачів з багатою фантазією - просто-таки подарунок долі. Але така фантазійна форма Віанових романів зовсім не означає, що вони позбавлені змісту. Якраз навпаки - завдяки таким унікальним стилістичним прийомам письменник вдало відобразив проблематику свого часу. У книзі порушуються питання толерантного відношення до сексуальних меншин, расових та релігійних упереджень, недосконалості людської природи і суспільного устрою. Вістрям сюжету стає спроба групи людей побудувати залізницю у піщаній пустелі. До слова, у самі пустелі кожен із них опиняється абсолютно безглуздим випадковим чином. Мабуть, зайве говорити, наскільки марними можуть виявитися їхні старання втілити свій задум в життя. Однак абсурдність книги власне і передбачає такі варіанти розвитку подій, які можуть видаватися комічними і водночас мати трагічну розв'язку.