Вам всегда казалось, что семейные саги – это объемные, иногда даже в несколько томов произведения? А вот замечательный шведский писатель Торгни Линдгрен успешно опровергает этот миф. Его небольшая повесть «След змея на скале» - это самая настоящая сага, но только в небольшом формате. Здесь рассказывается о том, как один человек может повлиять на жизнь одной отдельно взятой семьи. И ведь со стороны не скажешь, что он оказывает на них такое разрушительное воздействие. Произведение, несмотря на свою лаконичность, получилось очень эмоциональным, ведь повествование здесь ведется от первого лица. Сначала это маленький мальчик, потом юноша и, наконец, мужчина. «След змея на скале» - это история о том, как одна женщина пыталась выжить в условиях бедности. Больше про такую небольшую повесть и не расскажешь, ведь спойлерить не хочется. Лучше читайте это произведение сами – много времени она не отберет, а взамен даст своему читателю намного больше. Обязательно буду знакомиться с работами Торгни Линдгрена и дальше.

Шведська література – це щось особливе: вражаюча, гостра, завжди актуальна. Повість письменника з цієї скандинавської країни я знайшла випадково, але дуже рада, що таки познайомилась з нею. Торгні Ліндгрен був мені знайомий завдяки своєму неймовірному твору «Джмелиний мед», тож я одразу придбала і другу його перекладену українською книгу під назвою «Слід змія на камені». Автору вдалось блискуче втиснути сагу у невеликий формат повісті. Тут немає діалогів, тільки розповідь очевидця всіх подій – хлопчика, молодика, а потім чоловіка. «Слід змія на скелі» - це розповідь про те, як одна людина може занапастити життя декількох поколінь однієї людини. У головної героїні книги є декілька дітей, але немає грошей, аби сплачувати за оренду землі її власнику, тому він начебто має право брати платню по-іншому. Спочатку його цікавить лише її гра на музичному інструменті, але лише цим не обмежується. Повість невеличка, тому якщо скажу щось більше – вже буде спойлер. Читайте самі, ця книга варта вашого часу.

Моє знайомство зі шведською дорослою літературою припало саме на цю книжку цього письменника з важкою вимовою імені та прізвища, незвичними для наших країв. Хто не знайомий з творчим доробком Торґні Ліндґрена, то раджу розпочати знайомитися з цим неповторно цікавим автором. В книзі відчувається неквапливий стиль написання твору, величний як самі природні дива цієї північної країни. Вся книжка – це розповідь Югана Югансона, або як всі його називають Яні Хвалька. Це розповідь від самого раннього віку Яні до зрілих дорослих часів. Це не тільки розповідь Яні, це – бесіда Яні з Богом, це – сповідь Яні. Неповторний стиль письма захоплює в полон читача з самого початку, та не відпускає до останньої сторінки книжки. Навіть, прочитавши її, у читачів зостанеться неповторний «післясмак», й навіть бажання знову повернутися до цієї книжки, й до творів цього автора загалом. Перед нами промайне нелегке, дуже важке життя родини Югана. Відбудеться знайомство з його ріднею, від великого до малого. Читач пройде через усі випробовування цього сімейства, яке після всього вчиненого з ними, не перейметься сліпою ненавистю, чим, може, й здивує деяких читачів, а деяких введе в захоплення, своїм прощенням та спротивом насильству.