У монографії досліджується українська проза в Канаді як поліфонічне багатовимірне явище. За період функціонування вона еволюціонувала від
примітивно-реалістичних напівпрофесійних творів до модерного й постмодерного художнього мислення, доповнила «материкове» письменство творами непересічної естетичної вартості. Матеріалом дослідження стали твори Івана Боднарчука, Олекси Гай-Головка, Онуфрія Іваха, Марії Адріяни Кейван, Іллі Киріяка, Віри Лисенко, Миколи Ковшуна, Олександра Лугового, Ольги Мак, Федора Одрача, Стефанії Пауш, Михайла Петрівського, Уласа Самчука, Василя Склеповича та ін. Магістральними напрямками стали інтерпретація проблематики українсько-канадської прози ХХ століття, аналіз її жанрово-стильових моделей. Проводиться порівняння довоєнної й повоєнної українсько-канадської прози, що дозволяє вияскравити особливості її змістових вимірів і поетики. Монографія адресована фахівцям-філологам, учителям-словесникам, студентам, усім, хто цікавиться проблемами розвитку діаспорного письменства.