Сюжет зосереджується на зіткненні віри, влади і війни, де герої опиняються між небом богів і холодною логікою сталі, змушені платити за кожне прийняте рішення. Події розгортаються послідовно - від напружених розмов і внутрішніх сумнівів до масштабних конфліктів, у яких особисте швидко стає частиною великої історії. Атмосфера важка і гнітюча, з постійним відчуттям приреченості і тиску вищих сил. Персонажі діють жорстко, але переконливо, їхні вчинки випливають з віри, страху і обов’язку. Для мене ця книга цікава поєднанням філософської глибини і воєнної суворості - напруга наростає рівно, а фінал залишає відчуття неминучості і продуманої драматичної завершеності.

Книгу Роберта Вегнера "Повістки з Меекханського прикордоння" з певністю я можу назвати справжнім приємним відкриттям у жанрі фентезі за останніх уже кілька років, відколи автор почав створювати свій цикл. І впевнений, що і для інших читачів його книги будуть позитивно вирізнятися своєю оригінальністю видуманого світу та масштабом подій. На сьогодні Вегнер написав уже п'ять книг і очікується продовження, а видавництво "Рідна мова", попри кризу, добре справляється із їх випуском в українському перекладі з польської. Дана третя книга це вже, якщо можна так сказати, уже повноцінний роман, на відміну від двох попередніх, що були збірками хоч і пов'язаних сюжетом і героями, але все ж лише оповідань. Ця книга фактично їх продовжує і переносить читача до масштабних подій - повернення народу фургонників у рідні степи, де запанували загарбники-кочовики. Уже виросло молоде покоління воїнів, що рветься в бій, зібрані величезні сили і при мовчазній підтримці Меекханського імперії вони переходять гори (за допомогою загону відомої нам з першої книги гірської варти) і входять у степи, де відразу розпочинається кривава війна. Значну частину книги складають саме описи великої битви фургонників із кіннотою кочовиків та боїв чаклунів. Також є опис і подорожі наших героїв через один із похмурих потойбічних світів, де небо має колір сталі. Таким чином дана книга веде лінії "півночі" та "сходу", відомі із попередніх книг (лінії "заходу" і "півдня") розглядаються вже в четвертій частині, а в п'ятій вони сходяться. Взагалі стиль автора дуже хороший, все справді оригінально і без заїжджених шаблонів. Тому книгу можна з певністю рекомендувати усім шанувальникам фентезі та пригод!