Сюжет об’єднує кілька історій, що розгортаються на далеких рубежах імперії, де сувора Північ і напружений Південь випробовують людей війною, обов’язком і вибором між наказом та совістю. Події подаються через різні точки зору - від солдатів і офіцерів до тих, хто змушений виживати поміж імперських інтересів і власних страхів. Атмосфера щільна і похмура, з постійним відчуттям небезпеки і неминучості втрат. Персонажі діють жорстко і послідовно, їхні рішення логічні в межах обставин, навіть коли вони болючі. Для мене книга цікава поєднанням воєнної реалістичності і моральної напруги - кожна історія завершується чітко, залишаючи відчуття продуманого і цілісного світу.

ну це розвал кабіни. я не знаю що там польським мужикам підсипають в їжу, але фентезі вони пишуть дай божe . тут в принципі з назви одразу ясно, що це збірка оповісток. у нас є Меекханська імперія і в ній відбуваються різні штуки від воєн богів до розбірок між північними племенами і падаючих з неба кіз (і овець) . перша половина книги - це оповістки з півночі Меекхану. дійові особи: Гірська Варта, лейтенант Кеннет-лив-Даравит, аґ'хеері, жерці, культисти, кози й вівці тощо . в другій половині переносимося на південь. дійові особи: купці, кочівники, гірський народ іссарам, чиї воїни не показують чужинцям обличчя, а тих, хто їх таки побачив - вбивають, дивна темноволоса дівчина, яку шукають всі розвідки імперії, діти, що єдині з усього селища вижили під час побоїща якихось почвар та інші . хоча кожен розділ - це окрема оповідка, вони загалом зв'язані одними персонажами. якщо я правильно розумію, друга книга також буде набором історій, а третя вже з'єднає все докупи . масштабний світ, купа сюжетних ліній, відсилки до подій давнини, відголоски від яких персонажі відчувають в теперішньому, нові загрози і незрозумілі збурення магічних джерел, внутрішня й зовнішня розвідка дуже нервуються через якихось дітей, щось лихе насуває . звісно купа різної магії, як врегульованої аспектованої магії меекханських чаклунів, так і різних шаманських приколів. жирнючі битви, коли 50 сторінок в деталях читаєш, хто кого куди стріляв і як стояв на смерть проти багатотисячної армії, з яких машин били і якими стрілами, і все це на одному диханні . єдине що - мапа не сильно деталізована. коли вони називають міста, гори, долини, річки тощо - цього на мапі не знайдеш. там є тільки назви гірських кряжів і обширних територій типу великі степи, тому сидиш в голові уявляєш де вони там лазять, а лазять вони де можна і неможна бо це не накиданий на колінці світ, в якому стоїть три фортеці, один ліс і кілька міст, а всі такі ооо ааа ммм)) який прописаний світ. тому поки читала було чисто видимість нульова йду по приборах . звісно читатиму далі, наче 500 сторінок, а тільки щось по верхах взяли, там ще розбиратися й розбиратися

Стиль дуже нагадує те, пише Сапковський. З кожною повістю помітно, як автор вдосконалює свою майстерність. Спочатку описи суворої півночі, варта, "дикі" племена північніше імперії дуже нагадували Вестерос, проте коли перейшли до півдня, світ набував все більш самобутніх рис. За цікавими та різноплановими героями хочеться слідкувати далі. Більшість історій залишили гнітюче враження, але "Кожен отримає свою козу" стало чудовим і теплим завершенням тому. Однозначно рекомендую фанатам жанру фентезі!