У школі я зовсім не любила біологію, окрім єдиної теми - генетики: це ж так цікаво розв'язувати задачки і вираховувати з якою ймовірністю дитина успадкує голубий колір очей або папуга буде мати зелене оперення. Тому коли побачила, що у ВСЛ виходить ця книга, - у мене загорілись очі. Хоча книга розрахована на підлітків, тут досить глибоко, як на мене, розкриті деякі терміни. Виклад інформації - лінійний і хронологічний. Може, так і правильно, але для мене, яка вже геть усе забула про гени, ДНК і нуклеотиди, було дещо важко зорієнтуватись, що і куди. Але тут дуже допомагали дотепні зображення Марії-Елени Вальдес. Плюсом було і викладення приміток з визначеннями чи тлумаченнями після певного розділу, які не виглядали як примітки, а як повноцінна частина тексту. У кінці подана хронологічна послідовність досліджень у цій галузі, а також коментар перекладача з визначеннями та згаданими у книзі іменами, за що окреме дякую. Особливо цікаво було дізнатись, чому деякі гени мутують, але чому це не завжди проявляється і чим відрізняються близнюки.

Лише уявіть: геть усі живі істоти на Землі між собою -- це далекі родичі, котрі мають одного прадавнього предка! Адже код, яким записано геном, спільний для всіх організмів, що і є безперечним доказом еволюції природи! Щодо людини, то нашим найближчим родичем є шимпанзе: у 2005 році було визначено, що 98% їхнього геному -- однаковісінькі! Мабуть, я абсолютно не помилюсь, якщо при згадці слова ,,генетика", багатьом пригадаються нуднющі уроки біології в 11-му класі, коли Дарвін, Мендель зі своїм горохом, плодові мушки та всілякі аденіни й гуаніни змішувались у єдину масу інформації під грифом трьох літер ,,З"(розшифровується як "Зазубрив. Здав. Забув")). Це й не дивно: генетика -- наука складна, економічно затратна, етично-дискусійна і, без сумніву, така, що визначає наше майбутнє. Що й казати, ,,медицина сягає такого рівня гнучкості, що геномні дослідження незабаром змінять лікування пацієнтів". Книжка ,,Однакові чи різні? Геноміка" вийшла з-під пера мексиканських науковців Майнеро і Берґни та пензля Марії Елени Вальдес. Рекомендована дітям середнього та старшого шкільного віку. Як на мене, інформація подана дуже і дуже круто: конспективно і максимально наочно завдяки прикольним ілюстраціям. Власне мені дуже сподобалися зображення Дарвіна, Менделя та середньовічного лікаря у протичумному костюмі. Щодо вражаючих фактів, хочу поділитись таким: ,,Під час вагітності жінка зазнає багатьох змін. Здавалось би, що після народження дитини ці зміни мають припинитися і вона знову має стати такою, як була. Але це не зовсім так. Клітини матері і дитини переміщуються і схрещуються, укорінюються в тілах кожного, а що не зазнають атак імунної системи, то можуть залишатися там упродовж усього життя".