Людина є соціяльною істотою. Щоб розвинути свої всі сили, фізичні й духові, людина конечно потребує допомоги інших людей. Бо ж приходить вона на світ і вже зразу потребує ніжної та постійної допомоги від своїх родичів, без якої дитина була би попросту засуджена на певну смерть. Але і пізніше людина залежить від свого найближчого оточення і підо впливом тієї духової атмосфери, яка окружає людину в колі її ближніх, вона формує свій розум, почування й волю. І так уже перші слова рідної мами й батька приносять дитині великий скарб життєвого досвіду та більш-менш скристалізовані поняття про найважніші правди життя. Таким чином людина приходить на світ і стає вповні людиною тільки завдяки іншим людям, тільки завдяки деякій людській спільноті.