Роман-триллер Нори Робертс - Одержимість - це надзвичайно цікава книга, яка затягує з першої сторінки. Головною героїнею є дівчина Наомі Боуз. Молодий талановитий фотограф та просто чарівна білявка, яка всіма шляхами намагається забути минуле та створити нове щасливе життя з чистого листа...але на жаль минуле дає за себе знати жорстокими викраденнями та вбивствами жінок, злочинами які один в один нагадують почерк її батька. Проте батько Наомі довічно засуджений, тому залишається лише здогадуватись хто та схиблена людина, яка наслідує його. Важка і водночас романтична книга, яка навчить вас любити жанр трилер. Роман, який буде тримати вас під враженнями ще довгий час після прочитання. Я захоплююсь головною героїнею, адже рідко яка жінка чи дівчина в такій ситуації, в якій опиняється вона, зможе продовжувати жити нормальним життям, займатись улюбленою справою та налагоджувати соціальні зв'язки в новій для себе, місцевості. Роман написаний дуже цікаво і дуже легко читається, місцями дуже жорсткі сцени, які згладжуються ніжними та романтичними.

Истории книг Нора Робертс - это своеобразный коктейль из самых непредвиденных моментов. Это может быть современный, футуристический или даже иногда более исторический роман, но всегда можно рассчитывать на развлечение. Эта книга бросила меня прямо в водоворот. Роман разделен на разделы, и первая часть происходит семнадцать лет назад. Сразу есть что-то интимное в написании. Я чувствовала, что была с Наоми на каждом шагу. Есть чувство непосредственности, которое удерживало меня в замешательстве с описаниями, которые просто прыгают мне в глаза. Я чувствовала жаркую суровую ночь, чувствовала деяния отца Наоми, которые ее молодой ум просто принял как должные, и даже ее героические усилия казались реальными. Перенесемся вперед, и Наоми так и не смогла по-настоящему разобраться и скрывает, кто она, а зверства, совершенные ее отцом, продолжают преследовать ее. И все же по какой-то причине ветхий дом, который действительно является денежной ямой, призывает к ее художественному характеру. Это огромное решение для этого кочевника, но она надеется, что оно сработает. Тихий город, близких соседей нет, а лучше всего ее истинная личность неизвестна. Было бы странно не общаться с местными жителями, и последнее, что хочет Наоми, - это вызвать любопытство. Тогда появляется могучий механик/музыкант Ксандер. Мечтательный, да, но он не входит в список проектов Наоми. Но этот парень, безусловно, настойчив, и Наоми расстается со своей тихой жизнью даже с собакой в ​​доме. Мне очень понравились персонажи этой истории. Это маленький город, но связи очень тесные. Конечно большой секрет Наоми дает пикантности этой истории прячет свою тень, но это не мешает ей снова начать жить. Романтические и сладкие моменты делают повествование медовым и очень нежным. Эта дама умеет писать! Рекомендуется тем, кто любит романтическое чтиво.

Якби мене попросити описати цю книгу однією фразою то я б використала цитату із неї : "Ізольовані частинки нормальності можуть існувати навіть посеред жахіть." Розпочнемо? Перше, на що я звернула увагу - ця книга дуже американська. Опис місцевостей, особливості регіонів, автомобілі, їжа, способи дозвілля - у всьому відчувається дух Штатів. І це передає атмосферу, а не навпаки. Хоча англійська система мір так і не далась моєму розуму. Про сюжет. Головна героїня - Наомі, молода фотографша з Нью-Йорку, одинока проте не самотня красуня. Класична "столична жителька", яка приїжджає у маленьке містечко для того аби придбати великий класичний особняк з несамовитим видом із вікна. Та який потребує ремонту геть усюди. Звісно, такий персонаж не може не привернути увагу маленької та привітної громади міста, тим паче головного холостяка Ксандера. Та ще під час знайомства він помічає особливість у ній. Ні, не у строптивому характері, не у розкішній зовнішності криється таємниця. Та хто ж буде розповідати одразу про батька, одного з найвідоміших серійних вбивць Америки? Рано чи пізно все таємне стає явним. В тому числі й почуття й страхи Наомі. Вбивства знову оточують життя дівчини. Це було легка та цікава книга. Легка у читанні, та не у всіх моментах. Зізнаюсь, коли візуалізувала всі звірства, що вчиняв Томас Боуз було лячно, проте таких моментів у книзі небагато. А до останніх сторінок навіть бракувало трішки "жесті". Бо все ж, хоч це і трилер, ця книга швидше про любов. Любов до життя, до людей та до близьких. Перший "Добрий" трилер у моєму житті.