Це святкові повісті, але, як це буває у Діккенса, вони не надто веселі. Нема тієї атмосфери веселощів, щастя, галасу, ялинок. Це свята бідних людей і оповідь про них викриває болючі соціальні проблеми. Але Діккенс - майстер прози, тож навіть невеселі речі написані у нього цікаво, а легкий гумор додає особливого шарму. Діккенс вміє підкреслити маленькі, зовсім незначні, здається, деталі, і в результаті читач звертає на них увагу. Звичайна страва може викликати тут і захват, і дискусію про економію, і пробудити спогади. Не обійшлося і без святкової магії. Якщо у "Різдвяній історії" за таку магію виступають духи, то тут - різдвяні дзвони. Вони говорять, або, як зазначив герой, майже говорять. Головний герой першої повісті - Тобі Гай - трохи веселіший за Скруджа, але трохи й схожий на нього - теж відлюдько, хоча йому доводиться частіше спілкуватися з людьми, адже він поштар. Часто ми бачимо ситуації, коли його характер розкривається, - і в душі він добрий та чуйний. Емоцій дуже додає жвава дочка Гая - Мег. Похмуро-святкові історії, так би я назвала. Для тих, хто любить "Різдвяну пісню", Діккенса і його чудове вміння змальовувати характери маленьких людей.

Про твори Чарльза Діккенса я дійсно можу говорити дуже багато, оскільки люблю читати його твори. Одними із улюблених є ,,Новорічні дзвони'', ,,Різдвяна пісня у прозі'', ,,Пригоди Олівера Твіста'' і ,,Цвіркун домашнього вогнища''. На мою думку, найкращою порою року для читання творів Чарльза Діккенса є зима, особливо новорічні і різдвяні свята. Чому? Тому що кожна повість цього письменника наповнена добром, магією, вірою у краще майбутнє, чуйністю і співчуттям. Герої Діккенса надзвичайно складні і багатогранне, їм доводиться пройти чималий шлях горя, страждань і сліз, аби знайти свій ключ від щастя. Кожне оповідання Чарльза Діккенса вчить нас, читачів, вірити у добро, у світле майбутнє, не втрачати надії при будь-яких життєвих обставинах. Сюжет ,,Новорічних дзвонів'' розповідає нам про Тобі- вже не молодого посильного, який змушений за будь-яких умов і обставин носити листи й посилки, аби заробити на шматок хліба. Поступово він зневірюється у тому, що бідні можуть жити щасливо. Та старі новорічні дзвони і їх маленькі міфічні істоти здатні створити неймовірне, і повернути віру у диво будь-косу, чия душа чиста і добра. Цікава збірка англійських оповідань. Ідеально підійде для читання у сімейному колі. Від мене 5/5. Рекомендую!

Як же я люблю творчість неперевершеного майстра прози, улюбленого Чарльза Діккенса. Люблю його неповторний стиль, мелодійність мови, неймовірні описи природи, його гумор, вміння захоплюватися простими людьми, простими речами навколо, побачити у всьому велич. Різдвяні повісті "Новорічні дзвони" та "Цвіркун домашнього вогнища" - це не просто твори для дітей. В них висвітлюються актуальні моральні проблеми, на мою думку, всіх часів. В "Новорічних дзвонах" Діккенс показав зневагу до бідних людей, яким не пропонують ні допомоги, ні крихти співчуття. "Цвіркун домашнього вогнища"- казка про сімейне щастя. Для мене вона більш оптимістична і яскравіша. Автор вміло перемістив мене, як читача, в казковий світ своїх героїв і я, ніби, переживала події разом з ними: їх радощі, розчарування, смуток і душевний біль. В сюжеті письменник тримає інтригу до кінця твору, закінчення твору непередбачуване. Прекрасні герої, трішки здаються наївними, проте цієї доброї наївності так не вистачає у нашому житті. Багаті душі бідних людей - це, можна сказати, родзинка творчості Діккенса. Описи зовнішності, індивідуальності героїв, коли негативний герой в кінці твору обов'язково перевтілюється в кращу людину - це все викликає захоплення. Твори Діккенса вчать вірити в добро, в людей, в справедливість і в благородство людських душ. Рекомендую і дітям, і, особливо, дорослим.