Книга відомого українського історика, фахівця з проблем європейської історії ХХ ст. професора Київського національного університету імені Т.Шевченка В.Ярового, який мав на меті висвітлити складну і драматичну історію великого регіону Європи у ХХ ст., яка була позначена боротьбою його народів за власну незалежність та її зміцнення, що супроводжувалася кривавими війнами та міжетнічними зіткненнями, міжнаціональною та міждержавною ворожнечею, встановленням авторитарних та тоталітарних режимів, комуністичними і соціалістичними експериментами та прагненням до реальної свободи та формування громадянського суспільства. Ситуація ускладнювалася двома світовими війнами та повоєнним протистоянням полярних військово-політичних блоків, які часто використовували країни регіону у своїх власних цілях. Головною ідеєю даного видання є, за задумом автора, прагнення слов'янських та інших народів цього регіону Європи до незалежності, самостійності та утвердження державності, свободи й демократії, яке вони проявляли упродовж всього ХХ століття. У цій праці чітко простежується декілька сюжетних ліній, насамперед національно-визвольні рухи народів регіону, в яких вони виборювали свою незалежність упродовж минулого століття. Важливе значення автор відводить політичній історії центральноєвропейських та балканських країн у міжвоєнний період, впливу зовнішньополітичних чинників та перспектив утвердження їхньої державної незалежності. На основі широкого фактичного матеріалу розкрито трагізм подій періоду Другої світової війни, коли нацистський «новий порядок» не лише перекроїв карту Європи, але й намагався повністю поневолити, асимілювати та знищити слов'янські та інші народи. Відповідно й значне місце у підручнику відведено організації національно-визвольної боротьби поневолених народів регіону. Такою ж насиченістю фактичним матеріалом відзначаються і сторінки підручника, присвячені історичному розвитку народів Центральної Європи та Балкан у післявоєнний період, коли до них (окрім Греції) була експортована сталінська модель соціалізму. Водночас автор, на мою думку, переконливо доводить, що скопійована за радянським зразком авторитарно-бюрократична та командно-розподільча система країн т. зв. «реального соціалізму» на практиці виявилась неспроможною ефективно використати досягнення науково-технічної революції та забезпечити права людини. Спроби економічних реформ, запроваджені у 60-70-х рр. ХХ ст., загалом не мали успіху й сприяли подальшому поглибленню кризових явищ у суспільстві, що призвело наприкінці 1980-х рр. до краху всієї комуністичної системи Східної Європи, який відбувся під напором народних антитоталітарних революцій. Варто відзначити особливу увагу до міжнаціональних відносин у країнах регіону, оскільки переважна більшість новопосталих у міжвоєнний період країн були поліетнічними і національний фактор відігравав вирішальну роль у їхній внутрішній політиці. Не зайвим буде зауважити, що окремими сюжетами В.Яровий змальовує долю українців, які опинилися у складі Польщі, Румунії, Угорщини, Чехії. Книгу варто прочитати всім хто цікавиться історією слов’ян.

Спільною рисою новітньої історії країн Центральної та Південної Європи стало потрапляння цих країн в сферу впливу Радянського союзу після Другої світової війни. Але наприкінці 1980-х років СРСР втрачає свої позиції на міжнародній арені, тому його вплив на країни радянського блоку слабшає. Зміна зовнішньополітичної ситуації викликає до життя і внутрішні зміни в кожній з країн Центральної та Південної Європи. Зміни як правило очолили представники ліберально-демократичних політичних течій. Процес переходу до демократії та плюралізму поглядів в кожній країні відбувався по різному, відповідно і трансформаційні процеси мали різні наслідки. Цікава наукова робота розкриває особливості історичного розвитку Албанії, Угорщини, Чехії, Словаччини, Польщі, Румунії, Сербії, Чорногорії, Хорватії, Словенії та Македонії у новітній час. В цьому процесі можна виділити деякі спільні риси. По перше це процес дроблення держав. Так внаслідок мирного «розлучення» Чехословаччина розділилась на Чехію та Словаччину. А от процес розпаду Югославії вилився в тривалу громадянську війну з численними людськими жертвами та повним руйнуванням економіки. Тому незважаючи на спільні тенденції побудови демократичного громадянського суспільства шлях до мети у кожній країні мав свої особливості. В свої роботі автор намагається зрозуміти, чому при майже рівних початкових можливостях результати перетворень були такими різними. Робота містить посилання на історичні джерела. Цікавий стиль написання та великий обсяг інформації роблять цю книгу цікавою не тільки для вузьких спеціалістів, а також для широкого кола читачів.