На обкладинці книжки зверху є назва серії, в якій вийшла ця книга (Книжечка для дамської сумочки). Аудиторію читачів, тобто читачок, визначено. Що єднає оповідання в цій збірці Людмили Таран. Це чуттєвість, любов, душевний стан дівчат та жіноцтва, який могутнім джерелом б’є з надр письменницького хисту авторки. Мова збірки схожа на вірші в прозі. Кожне оповідання, ніби мистецький твір художника на полотні. До речі, художникам приділено вагому частку в цій збірці. Зі сторінок оповідок сходить ціла низка героїв зі своїми розповідями. Тут є місце і бізнес-леді, яка втратила жагу до життя, і не вірячи в допомогу, звертається до психоаналітика. І звірення своїх почуттів доньок до батьків: мертвих до живих, і навпаки. І почуття видатної художниці до митця, який вважав її «відьмою» і тікав від неї. І дорослішання двох подруг, які приїхали навчатися до Києво-Могилянської академії та пішли різними шляхами. І про кохання жінки до чоловіка, який міг бути її сином за віком. І переживання бабці, яка сповідує нам свій життєвий шлях, написаний мовою, якою розмовляє ця бабця. І ще багато коротеньких образків з життя, в яких зображено все те, що відбувається навколо нас. Мова оповідань барвиста, насичена кольорами, емоційна. Ця книга заслуговує на те, щоб читач витратив на неї свій час.