Читання "Удаваної любові" повернуло мене у часи дитинства, коли я із захопленням дивилася "Сейлор Мун" та "Сакуру". Головна героїня, дор ечі, досить схожа на Сейлор Мун. Все починається з того, що до школи переводиться нова учениця. Раку та Кірісакі зустрілися не за добрих обставин. Кірісакі як з неба звалилася на хлопця, і розбила йому обличчя. Він і так не те щоб славиться своєю мужністю, а отримати на горіхи від дівчини йому балів не додає. А потім виявляється, що ця дівчина буде навчатися в його класі, та ще й сидіти за партою біля нього. Раку уже думав, що гірше бути не може. Але виявляється, що хлопець син голови Якудзи, а дівчина донька голови Ганкстерів. І щоб між цими угруповуваннями нарешті настав мир - хлопець та дівчина на три роки мають оголосити себе парою та вдавати закоханих. І це усе супроводжується спочатку неприйняттям, потім злістю, але молоді люди все таки розуміють свою відповідальність та намагаються робити усе від них можливе. Але вони ненавидять один одного, тому вдавати пару дуже тяжко. А ще хлопець закоханий в іншу дівчину і постійно переживає через це. Та ще і наставник Кірісакі підозрює, що щось не так. І він зовсім не вірить у їхні стосунки. Читання манги це щось нове для мене і точно виводить із зони читацького комфорту. Адже читати з права на ліво тяжко і до цього не відразу призвичаюєшся.