Ні що не заперечить ночі Хотела дочитать полностью перед тем как писать отзыв, но тогда и рак на горе свистнет. Чем дальше откладываю окончание книги, тем меньше хочется к ней возвращаться. Книга о женщине, которая пытается узнать больше о жизни своей матери, женщины, которая из любимицы многодетной семьи стала заложницей психологического заболевания - биполярного расстройства. В книге читатель вместе с главной героиней углубляется в детство и юность её матери. Знакомится со всеми членами семьи (а там только детей было 8). Узнаёт судьбы всех на сколько это возможно из оставшихся рассказов и записей. Главная героиня проводит настоящее расследование. Описание выглядит очень интересно, а по сути мне не понравилось. Переключение между реальностью и прошлым какое-то неуместное. Мне не понравились эти жалобы о том, как тяжело героине перекрывать себя и капаться в прошлом матери, чтобы издать настоящую книгу. (Как будто под дулом пистолета это пишет). И если детство более менее интересно описано было, то юношество и первые семейные годы скомкано, сжато и недосказанно. Меня так и не заинтересовал финал. Сколько раз пыталась закончить, максимум через 10 страниц мне становилось нудно. Решила не мучаться и читать другие книги, может попозже созрею и дочитаю её всё таки.

Не сподобалось що на початку книги є спойлер про те хто помре у сім'ї. У мене постійно виникало питання до Ліани: "Не розумію навіщо народжувати стільки дітей(8!!!), якщо ти морально стаєш виснаженою і нещасною..." І все одно неможливо приділити усім дітям увагу. Дорослі діти займаються меншими. Я впродовж усієї книги постійно чекала якісь події, що збентежили б мене, чимось зачепили. Але нічого подібного зі мною не сталось на жаль... Історія родини самої письменниці для мене була не цікавою... Наче чийсь щоденник.. Може так написано... Такі події відбуваються, що навіть не запам'ятовуєш їх... Якось незвично було, що автор книги свою маму і тата називала на ім'я... Знову мені дісталась книга майже без діалогів... Здається французька література не для мене... Депресивна книга... Але я впевнена, що дана книга все одно знайде свого читача...

"Ніщо не заперечить ночі" Автор : Дельфін де Віган Видавництво VIVAT Книга для тих, кого цікавить історія покоління двадцятого століття на прикладі одної " класичної" французької сім'ї. Це книга, про дуже емоційні спогади про складне сімейне життя, про причини, про особисті переживання, про сміливість розказати свою історію на весь світ. Книга - сповідь, книга - рана, книга - пам'ятник матері. Всі ми родом із дитинства, звідти і починаються наші історії та спогади, переживання. Після смерті матері, авторка вирішує написати про неї книгу. В якій аналізує та намагається розібратись. Ким вона була, чому саме так все склалось в житті, а не інакше, і чи могло б бути інакше. Чому між батьками та дітьми виростають такі великі, бездомні прірви?! Все життя головній героїні приходилось терпіти удари долі, та й не лише їй, а й її дочці. Я впевнена що в кожній сім'ї є свої таємниці. А тут їх неймовірно багато. Навряд чи авторці далося легко написання цього автобіографічного роману. Такі історії розповідати дуже тяжко. Раджу для читання абсолютно всім!