Ця історія зовсім відмінна від всього, що я читала із творів Лі Бардуґо, досить незвична і за стилем написання, і за сюжетом. Особливо цікаво мені було читати про те, як влаштована система навчання в університеті у США, зовсім не схожа на нашу, зокрема про діяльність братств. На цьому тлі й відбуваються містичні події книги. Тут і детективні елементи, і ретроспекція, що описує таємниче і непросте минуле головної героїні, і любовна історія, і ще багато цікавого. У книзі піднімаються, між іншим, соціально значущі теми, зокрема сексуального насилля, стосунків між батьками і дітьми, пошуку себе, токсичних стосунків, наркозалежності, проституції та багато інших. З огляду на те, що це лише перша частина серії, закінчується вона так, що лишається ще багато запитань, тому обов'язково читатимуть наступні книги.

Дев’ятий Дім На сторінках книги оживає світ в якому є могутні доми, що за допомогою грошей і магії керують світом. Цих домів вісім, кожен із них має свої методи за допомогою яких отримує інформацію. Хтось гадає на кишках, а хтось володіє магією, що підкоряє волю опонента. Вся ця магія найсильніша в Нью-Гейвені. Тому члени цих домів це дуже часто вихідці з Єльського університету, дуже часто це заможні від народження люди, підлітки й тому, дуже часто безвідповідальні. Саме через таке була створена Лета. Це організація, яка наглядає за тим щоб всі доми дотримувалися правил і не кривдили простих людей. А ще Лета допомагає з проведенням ритуалів у гробницях, кожен дім має таку. А саме вони запобігають втручанню сірих, тобто привидів. Для цього члени Лети п’ють особливий еліксир, який на короткий час дозволяє їм бачити привидів. Але тут вони знаходять Алекс, яка від народження бачить сірих. Але є одна проблемка, минуле цієї дівчини дуже непросте. А в кого б було просте, якби хтось бачив, як привид мастурбує біля школи, або переслідує навіть вдома. В житті Алекс було багато різних наркотиків зрад і жахливого ставлення. Тому вона і є такою, замкненою, боязкою, темною. Вона трішки нервова і недовірлива, але це зрозуміло. На початку книги, вона клубок невпевненості й недовірливості, а ще їй достобіса страшно. Коли їй запропонували навчання в Єлі в обмін на послуги під час ритуалів, то вона точно не думала, що це буде так криваво і огидно. В книзі до певного моменту в нас є два оповідачі, це Дарлінгтон. Мені здається що авторка протиставляє його Алекс. Він із сім’ї, яка має історію має статус і звичайно виховання, він джентльмен і завжди вчиняє по справедливості. Але є щось в цьому персонажеві такого, що нам незрозуміле, щось заховане дуже глибоко.  Якщо описувати Алекс більш тактильно і порівнюючи, то, на перший погляд, вона рисовий хлібець зі злаками (я недолюблюю такі хлібці) весь такий сірий не дуже апетитний по текстурі нагадує пінопласт, так ми всі знаємо, що він має свої корисності, але не поспішаємо його їсти (я точно не поспішатиму). Але, настає той момент коли я читаю на середині книги й мимоволі розкушую цей хлібець, а всередині смачний шоколад, трішки гарячий і такий смачний, що навіть хлібець не псує його смаку. А ще мені здається в ньому є трішки гострого перцю. З Дарлінгтоном все зовсім по іншому, він як щось дуже класичне, щось звичне і ми наперед знаємо його смак. Він схожий на чорний чай, на перший погляд, не дуже гіркий, можливо навіть без цукру. Коли читала цю книгу, то мені здавалося, що я наперед знаю його роль в цій історії. Але читаючи другу половину цієї книги, я пийнула цього чорного чаю і зрозуміла, що він з медом і корицею, хоча можливо навіть з вином, бо в голові трішки запаморочилося. Так, я зрозуміла, що Дарлінгтон мене здивував і що я звикла романтизувати будь-якого персонажа, який має хоча б якісь моральні принципи. І так, він досить нестандартний.   Окрема тема, яка зачіпається в книзі, це сприйняття любові. Алекс не вміє її приймати, вона боїться цього і коли бачить, що хтось достатньо хороший починає до неї щось відчувати, вона намагається зробити це почуття брудним. Бо колись у неї був хлопець, який використовував її прив’язаність до себе, як важіль для маніпуляції. У випадку з подругами у неї є дві моделі поведінки, в першій вона шукає подругу, яка б за нею доглядала, створювала затишок, підтримувала, захищала. В іншому випадку, вона хоче захистити, або відомстити за кривду, яку завдали подрузі.  Насправді всю книгу можна розбирати по молекулах, дуже багато виписувати й робити свої висновки, але я думаю, що мені час зупинятися.   Студія Амзон викупила права на екранізацію «Дев’ятий дім» Лі Бардуґо На гудрідс фанати створили сторінку книги продовження, але офіційної інформації про другу частину я не знайшла, а мені дуже хотілося. А ще я б хотіла, щоб у другій книзі акцент був саме на історії Дарлінгтона, ну бо дуже він мене інтригує.

Конечно, эта книга мне понравилась меньше, чем вещи из цикла про "гришей". Мрачная история про заговоры, призраков, тайные общества, странные ритуалы, особые места силы, интриги и т.д. Героиня тоже персонаж не типа Барби. Алекс (по прозвищу Данте) еще молода, но успела хлебнуть в жизни. Она как кактус, замкнутая, агрессивная и все время настороже. Она немного фаталистично смотрит на жизнь, у нее нет друзей, но она умна и особо талантлива. Девушке из неблагополучной среды предложили стипендию в престижнейшем университете из "Лиги Плюща", могла ли она отказаться, особенно если учесть что свой счастливый билет она вытянула благодаря тому, что некто из тайных и влиятельных личностей узнал о ее оккультных способностях? Но счастливый ли это билет и куда заведет ее эта извилистая дорожка? Повествование развивается нелинейно, а скачет во времени и пространстве. Это немного запутывает. Еще раз, совершенно нетипичная главная героиня. Обычно в "душе" таких персонажей ни люди, ни писатели предпочитают не копаться. Ли Бардуго прекрасно удается живописать своих персонажей. Очень прилично даются ей и диалоги. Сюжет затягивает и после завершения хочется прочесть еще что-нибудь ее авторства.