Успішний перемовник, досвідчений вчитель розкриє прийоми і певні правила для досягнення успіху в переговорах і починає з провокативної назви. Чого в цій книзі більше - маніпуляцій чи додаткові можливості досягнути успіху на переговорах - вирішуйте самі. Впевнений тільки, що вбиває не зброя, а людина. Але насправді хотів звернути увагу на якість перекладу. Він значно краще від рос.аналога - мова, акцентуація - не просто покращують сприйняття матеріалу, але й приносять задоволення від самого процесу читання. Дякую, Юлія))) Виявляється мінімальний розмір рецензії - 500 символів. Тому згоден з іншими рецензентами. Від себе додам. Нема вічно працюючих правил, все змінюється, що працювало вчора, сьогодні не дає результат. В більшості дискусій вирують емоції, тому всі ваші аргументи, вся правота будуть легко відкинуті, бо вірити можна і всупереч. цитата: "емоції - не перешкода, а засіб для того, щоб налагодити стосунки". і як вам? нічого не нагадує? тому такі от психологічні штучки дають результат.

Я думал, что узнал все, что мне нужно знать о переговорах. Я ходил в бизнес-школу и посещал разные тренинги. Мне также приходилось торговаться как на работе, так и в личной жизни. Тем не менее, я чувствовал, что инструменты, которыми я обладал, были предназначены для какой-то альтернативной реальности, где люди являются абсолютно беспристрастными, рациональными роботами, мысленно производящими математические вычисления, чтобы прийти к логическим результатам... Вместо этого я вел переговоры со страстными, иррациональными (включая меня) людьми, которые иногда злились или грустили, часто принимали решения, которые «не имели никакого смысла» (для меня). Я был почти уверен, что результаты переговоров, к которым мы приходили, были некачественными как для меня, так и для них. Обратите внимание: когда я имею в виду «переговоры», я говорю довольно широко: от «переговоров» с моей невестой о том, кто должен выгуливать собаку сегодня вечером, до переговоров с бизнес партнерами. Не помню, как я наткнулся на эту книгу, но крайне я рад, что это сделал. Книга познакомила меня с совершенно другим способом ведения переговоров, поставив под сомнение рациональный набор инструментов, который мне дали на разных курсах, и заменив его более человечным набором инструментов. Этот набор основан на психологии и понимании нормальных человеческих эмоций. Он основан на эмпатии и навыках активного слушания, а также на способах задавать открытые вопросы. Он включает в себя вежливые способы сказать «нет», не оскорбляя собеседника, и многое другое. Переговоры, в самом широком смысле, как описано выше, - это то, в чем я хочу стать экспертом, потому что теперь я понимаю, что каждый разговор - это переговоры. Это, вероятно, самый полезный навык, который вы можете изучить и применить. Весь мой настоящий, богатый опыт эффективных переговоров начался именно с этой книги. Именно она стала моим первым и единственным проводником. Не вижу ни единого аргумента не последовать моему примеру!

Мені важко передати все моє захоплення цією книжкою. Сугубо практична, проста і ефективна одночасно - причому її ефективність пов'язана саме з її простотою. Кріс Восс понад 20 років працював переговорником ФБР зі звільнення заручників. Мабуть, це людина, яка дійсно розуміється на мистецтві переговорів. І, мабуть, варто прислухатися до того, що він може розповісти. Якщо книжки Роберта Чалдіні ("Психологія впливу", "Психологія переконання") можна розглядати як широку базу академічних знань (академічних у тому плані, що ми можемо "озброїтись" цими знаннями для того, щоби розуміти, що відбувається, і пригадати та використати їх у влучний момент), то книжка Кріса Восса - це набір суто практичних правил, якими варто і треба користуватися кожного дня, у будь-якій розмові. По суті, "Психологія впливу" описує сценарії та трюки, за допомогою яких інші намагаються отримати від нас швидке "так" - тут і зараз. Тобто, по факту, це "гниле" "так" - оскільки здебільшого людина або вже відчуває, що її "розводять", або відчуватиме це за кілька хвилин... або днів. "Психологія переконання" описує більш дієві механізми, націлені на довгострокові відносини, хоча і ними можна зловжити для разового виграшу "тут і зараз" - втрачаючи репутацію та можливість майбутніх домовленостей. Натомість, "Ніколи не йдіть на компроміс" каже нам, що почути від іншої людини "так" - це ніщо. Жодне "так" нічого не важить без "як" ("як саме ми будемо це робити?", "які можуть бути перешкоди і як ми їх подолаємо?", "що може стати на заваді і як ми з цим упораємось?"). Якщо людина каже нам "так" - вона або погоджується з тим, що ми сказали (що, втім, не означає, що вона думає так само), або просто хоче, щоби від неї відчепилися. Але ж ми, насправді, хочемо не просто почути "так" - ми хочемо, щоби інша людина зрозуміла нашу точку зору і розділила її. А для цього, як це не дивно, нам самим треба зрозуміти точку зору іншої людини - і прийняти її, цю точку зору, навіть якщо ми з нею не погоджуємось. І ось тоді, зрозумівши іншу сторону, ми готові щось пропонувати і впливати на неї. Тому "ні" - це прекрасно. "Ні" - це набагато краще за "гниле" "так", яке було сказане під примусом. Кожне "ні" відсікає те, на що співрозмовник точно не погодиться - і дає широкі можливості для спільного пошуку інших варіантів. А як же виявити справжні потреби співрозмовника? Відкриті запитання, калібровані запитання, віддзеркалення, емпатія - ось ті інструменти, які необхідно використовувати у ефективних переговорах. І я міг би припустити, що Кріс Восс щось не договорює чи приховує, аби не розкривати всі свої секрети, - якби не останній розділ книги. Цей розділ, під назвою "Чорні лебеді", чесно розповідає про невдачі - і, найголовніше, про те, що і як робити, щоби їм запобігти. "Ніколи не йдіть на компроміс" - це дуже крута книга про переговори, як у бізнесі, так і в повсякденному житті. Раджу до прочитання.