Ейна змушена прикладати багато зусиль, щоб не бути викритою. Срібні очі, біле волосся, бліда шкіра з павутинкою блакитних вен. Таких як вона – ненавидять і бояться. Якщо хоча б хтось дізнається хто вона – її життя забере очисний вогонь ритуального багаття! Дівчина несе в собі силу марри, яка набуває потужності вночі. Кажуть, що Нічні загрозливі, приносять різні лиха, тому їх винищують. Додаткових проблем Ейні додає сватання, що незабаром відбудеться. Її має обрати хтось з вільних парубків, а переможцем стане той, хто дасть більше грошей за неї. «Щаслива» вдача притаманна Ейні, як нікому – її викрито у всіх на очах! Дівчині не лишається нічого крім втечі. Рятуючись від оскаженілого люду вона стикається з підозрілим Елвердом, який налаштований зовсім не приязно до марри. Тим не менш, цей високий чоловік з довгим сивим волоссям не видає її на самосуд громадськості і доносить до її відома, що її брата чекає важка участь – за приховування марри його відправлять на Розлам – каменоломню, звідки вибратися живим дуже непросто. Ейна постає перед вибором – врятувати його, або себе? «Нічна» - фентезі-роман української авторки Альони Нойвілль, в якому читача чекає мікс з цікавого сюжету, яскравих героїв та карколомних подій. Головна героїня пізнає саму себе заново, вчиться опановувати власну силу. На кожному кроці Ейну чатує небезпека, а Елверд ще й постійно пускає шпильки в її бік та погрожує. Хто ж він такий насправді? Таємниці, які ховає цей дещо суворий персонаж не раз здивують… Невеликий обсяг книги змушує події розвиватися досить швидко і завдяки цьому відсутня затягнутість. Світ роману непогано промальовано, за героями цікаво спостерігати, а імпульсивність сюжету не відпускає до останньої сторінки. Також мені імпонувала іронічна риса Ейни, яка додавала шарму подіям в книжці. Мені сподобалася ця книга, вона поповнила мою невеличку скриньку вподобайок сучасної української літератури!

Я люблю жанр фентезі і дуже люблю сучасну українську літературу. Особливо мені подобається читати твори нових, молодих, ще нікому не відомих авторів. Це як грати в рулетку, або пощастить, або не дуже. «Нічна» на мене одразу справила не надто хороше враження, в першу чергу своїм обсягом. Все ж таки, мені не дуже віриться, що в 100 з копійками сторіночок можна вкласти хорошу історію і розкрити її повністю. Але все ж таки відважилась спробувати. Краще б я того не робила. Це фентезі могло б бути хорошим, бо ідея, задумка досить цікаві. Реалізація, як на мене, підкачала. Чогось не вистачило. Знаєте, як страва, що могла б бути смачною, але її не посолили, не поперчили і воно абсолютно прісне. Так і ця книга. Вона розповідає історію про Ейну – вона виглядає як проста дівчина, а насправді вона марра, нічна. На неї, точніше, на таких як вона, багато років полює орден ловців. Вона повинна врятувати себе та свого брата Алана. Для цього їй потрібна допомога ловця Елверда – більше їй ніхто не допоможе. Чи захоче він їй допомагати? Чи зможе? Знову повторюсь: задумка хороша, але трішки було мало. Хотілося більше про світ, про ось цих нічних, більше деталей, не знаю, любовної лінії теж було неймовірно мало. Хоча, звісно, це лише моя суб’єктивна думка. Багатьом книга подобається. І якщо вас зацікавила анотація – можете спробував, може вам як раз і сподобається?)

Це моя перша книга видавництва Академія і я був приємно вражений. Гарно зроблена обкладинка (зізнаюся завдяки їй і дав шанс книзі, бо опис не зміг сильно зацікавити), нехай і не відповідає дійсності, та принаймні зроблена цікаво. Мені сподобалася якість паперу. Може й не найкраще, що може бути, але краще за те, що пропонує половина видавництв із якими я мав справу. А от сам текст у мене викликає протилежні почуття. З одного боку я бачу, що редактор із коректором таки старалися і я не бачу друкарських чортиків і великої кількості помилок, але ті помилки які є систематичні і це ставить під сумнів кваліфікацію цих кадрів. Наприклад використання слова "дорогоцінний" стосовно коштовних каменів, або ж написання множини слова жрець, чомусь вони вирішили, що треба писати жреці, а не жерці (хоча один раз таки по тексту було жерці, певно випадково пропустили і написали правильно). Але найбільше мене дратувало повсюдне "котрий", там де мало б бути "який/що". Може я чогось не розумію, але мені здається "котрий" все ж треба писати, коли йдеться про порядковий номер чогось, а не в усіх можливих випадках. Книга розповідає нам про Ейну, вона нічна (по-суті нечисть, щоправда в цьому випадку людиноподібна) і живе в громаді денних (звичайних людей). Як ви могли здогадатися денні не надто добре ставляться до нічних і аби не потрапити на вогнище їй доводиться приховувати те ким вона є. Ейна робить це доволі добре, поки не приходить час одружуватися і тоді все летить шкереберть і починаються її поневіряння королівством Зоін. Загалом книжка мені дуже сподобалася, це одне з тих маленьких приємних відкриттів заради яких я даю шанс письменникам початківцям. Перед нами простеньке, проте цікаве підліткове фентезі, з цікавими персонажами, легким доречним гумором, історію що захоплює так, що цю книжку читаєш за один раз (вона маленька, усього 140 сторінок). Звісно є й недоліки, та проте так приємно написано, що я не надто на них загострював свою увагу. Найбільшою проблемою було те, що авторка десь на середині книги вирішила спробувати новий трюк і спочатку розповісти середину події, потім перейти на початок і різко перестрибнути на кінець. Сама по собі ідея непогана, але от вона не змогла добре реалізувати це, тож доводилося перечитувати, аби вловити нитку подій. Проте так зроблено тільки дві "сцени" з усієї книги, тому це не так аж страшно. Коли я читав цю книгу, то згадав декілька інших. З одного боку воно використовує схему підземелля та драконів (у нас є група шукачів пригод, що когось чи щось рятують) як і Рутенія, проте тут набагато менше проблем (особливо головна героїня вийшла набагато кращою). Якщо Рутенії я пробачив багато недоліків, то тут я їх майже не помічав. Та й воно трішки доросліше, що теж приємно. Потім я згадав Ловці думок. На відміну від ловців тут авторка змогла гармонійно розповідати про всесвіт, в якому відбуваються події, і не перевантажувати термінологією. Також вони схожі тим, що імена та більшість назв притаманні якомусь західному фентезі, проте в Нічній відчувається, що авторка місцева, бо в книзі використовують різноманітні звичаї, страви і тому подібне, притаманні нашому фентезі. Тож я би його назвав такою собі сумішшю західного та нашого фентезі. І я маю сказати, що таке фентезі приємніше читати ніж тих само Ловців думок, яких я міг би переплутати з перекладною літературою. І третьою книгою про яку я згадав був Зоряний пил Ґеймана. Бо ці книги чимось схожі. Обидві є коротенькими казочками для підлітків/дорослих. Фінал хоч і трішки викликав питання, але загалом вийшов нормальним. Щоправда хоч історія і закінчена, проте вона так і волає, що тут має бути продовження. Не знаю, чи варто продовжувати саме цю історію, чи краще просто залишити як є, проте сподіваюся це не остання книга цієї авторки і невдовзі ми побачимо щось іще.