Ось і закінчилася ця прекрасна історія,ніжні,повчальна.Історія яка в кінці довела мене до сліз. Друга книга більш напружена ніж перша,насичена подіями і крутими поворотами.Книга,у якій нарешті все стає на свої місця.Книга,у якій межа між реальністю та магією тонка,а природа і духи відіграють важливу роль. Шкодую що ця затишеа історія закінчилася. Рекомендую до прочитання!

Якщо в попередній частині я відчувала, що любовна лінія ніби губиться на тлі подій, то тут усе стало на свої місця. Вже з перших сторінок зрозуміло: Джек кохає Адеру, і це надає історії зовсім іншого звучання. Між ними з’являється щирість і відчутна глибина, яка робить їхні стосунки живими й теплими. Попри це, пригод менше не стало. Іноді я буквально затримувала подих від хвилювання, настільки емоційно авторка подає події. Були моменти, коли серце стискалося й навіть хотілося пустити сльозу — і саме це, мабуть, найбільше мене вразило: книга змогла пробити крізь броню буденності й викликати справжні почуття. Так, сюжет не можна назвати дуже динамічним — він не мчить стрімголов, але водночас тримає увагу. Події розгортаються поступово, даючи простір для емоцій, для переживання кожної сцени, для того, щоб краще зрозуміти героїв. І, мабуть, у цьому й полягає чарівність цієї історії — вона не женеться за швидкістю, а натомість дарує глибину. Для мене «Незгасний вогонь» — це книга про внутрішню стійкість, про кохання, яке світить навіть у найтемніші моменти, і про те, що не завжди треба поспішати: часом найважливіше розкривається у дрібницях, у почуттях і тихому вогні, який горить у серці.