Завжди було дивно, що люди найбільше не любили цю частину. Через чималу відсутність Едварда та інших вампірів? Як на мене, то ця книга показує нам пошуки власного «я» основних персонажів, заставляє сфокусуватися на внутрішніх роздумах та знайомить з іншими особами сутінкової саги. Вона – моя улюблена! Завжди порівнюю екранізації з книгами, тому можу з абсолютною впевненістю сказати, що письмовий варіант набагато краще. Мені тут Белла здається більш живою, її тандем з Джейкобом викликає інтерес, а не зніяковіння, а її небезпечні затії набувають іншого (логічнішого) сенсу. Особливо порадував броманс Чарлі та Еліс, навіть не могла подумати, що вони можуть знайти спільну мову. До речі, ця частина читалася легше, аніж попередня. Навіть з наявністю давніх Волтурі, які полюбляли вживати архаїзми, книга не заставляла звертатися до словника, тому вона підійде навіть для тих, хто має рівень В1. Якщо підсумувати коротко, то мені сподобалося, краща, ніж перша частина. Розширює надприродній світ та закладає початок для нових частин саги.

Після захопливої першої книги серії, можу сказати відверто, що друга частина мене зацікавила набагато менше, ніж я очікувала. Ця книга швидше може вважатись перехідним чи зв'язним етапом між усією історією. Навряд би я її перечитувала. Можливо, свою роль зіграло розставання головних героїв. Хоч я не маю неприязні до Джейкоба, але я не була у захваті від можливого майбутнього цієї пари. Белла сумує за коханим вампіром та ніяк не може викинути його з голови. Лише добряче злякавшись у безвихідній ситуації, вона знаходить рішення - чим небезпечніше, тим частіше вона бачитиме у видіннях Едварда. Враховуючи можливості сестри вампіра бачити майбутнє та збіг обставин, Каллен думає, що кохана мертва. Белла вирушає на його порятунок до наймогутнішого клану Волтурі в Рим. Хоч я й люблю сутінки, цю частину однозначно не відношу до улюблених. Для разового прочитання, щоб дізнатись усю історію - рекомендую. 3/5

Давайте будем честными: мы все смотрели фильмы, снятые по саге Стефани Майер. Им слишком много лет, чтобы рядовой покупатель литературы сказал: я не знаю этого автора, я не слышал об этих персонажах. Сама книга опубликована около пятнадцати лет назад. Если вы не читали ее перевод на русском или на каком-либо другом знакомом языке, то возвращаемся к первому пункту: фильмы видели все. Я веду к тому, что, по моему мнению, содержание издания знакомо практически каждому. Посему не стоит сетовать на низкоинтеллектуальность или неоригинальность. Мы знали, на что подписывались) Эдвард принимает опрометчивые решения, Белла страдает, Джейкоб ведет себя достойно, но в конце остаётся с носом, потому что гладиолус... Оригинальный язык (лексика) приятный и интересный, в меру понятный. Скажу лучше о качестве издания. Соотношение толщины книги и качества ее переплета считаю отличным: сколько не перегибала, читая, книга все уверенно выдержала. Бумага простая достаточно плотная, ни разу не белая, но на ней удобно делать пометки и сноски. Шрифт в меру мелкий, удобочитаемый. Прекрасный вариант для чтива: знакомо, не скучно, романтично.