«Небудь-де» - книга, що запала мені в душу, і не відпускає, яку я читала без перерв, бо не могла зупинитися, над якою я плакала, і в кінці якої відчула, що віддала цій книзі частину себе, і що вона дала мені важливе розуміння шляху, призначення, вибору. Книга сюрреалістична і дуже яскрава. Розповідь про те, як звичайний хлопець потрапляє з Верхнього у Нижній Лондон, стає непомітним для знайомих, знайомиться з дівчиною Двері, яку спочатку рятує, і яка потім стає його другом, Маркізом Карабасом (мій улюблений персонаж, дуже цікавий і харизматичний), відвідує Ярмарку, на якій зустрічає легендарну Мисливицю, здійснює шлях пошуку себе і вбивць сім'ї Дверей, зустрічає Янгола і проходить випробовування в Чорних Ченців. І зрештою розуміє, в чому сенс його життя і якою дорогою він хоче йти. Нижній Лондон дуже неприємний, небезпечний, він дім для тих, хто став вигнанцем у цивілізованому світі, чи для тих, хто хоче стати новою людиною, почати життя спочатку. І люди там, хоч і відрізняються, і володіють небезпечними силами, теж здатні дружити, любити і бути благородними. Цей контраст мене просто таки зачарував. Цікавий факт: книга писалася як сценарій однойменного міні-серіалу, але стала популярнішою. Саме тому вона не описова, а дуже стрімка, подієва, кадрова, і в ній багато діалогів. Тим не менш, форма лише вигранює художність і неординарність сюжету.