Вам сподобаються "Непокірні", якщо ви любите: кількасотлітні родинні таємниці, розповіді про сили природи, про зв'язок між людиною та усіма живими істотами, висвітлення протистояння матріархату й патріархату, історії про сильних жінок, які здатні врятувати себе та близьких. Особисто для мене це найкраща книга літа-2024. А мо' й усього року. Аж не віриться, що даний роман - дебютний твір авторки, бо це справжня перлина. Буду чекати наступних книг від Емілії Гарт, вона чудово пише, а її персонажі неймовірно багатогранні, складні. 1619, Альта. 1942, Вайолет. 2019, Кейт. Три жінки, три історичні епохи, три паралельні сюжетні лінії. Розділи у книзі подані від імені кожної з жінок, і йдуть по черзі, створюючи з різних шматочків єдину історію родини Вейворд. Я співчувала кожній по-своєму, вболівала за них, боялася разом із ними. Я наче прожила ще три життя у цій книзі. Спочатку з Альтою, потім - з Вайолет і Кейт. Мудрість старшої передалася нащадкам у вигляді щоденників, де вона описала своє життя. Два молодших покоління занурилися в минуле, щоб нарешті зрозуміти, хто вони такі. "Вона сказала, що в моєму серці є природа. Так само, як у її серці, а до неї - у серці її матері". Усі три героїні прагнуть зрозуміти жінку роду Вейворд, яка була перед ними, їхній зв’язок із природою, і звільнитися в цьому процесі. Їх прозвали відьмами, але вони не були такими. Вони не чаклували, не ворожили, а тільки використовували дари природи для цілющих настоянок, якими лікували селян. Та інквізиція й тодішня офіційна медицина (з кровопусканням і прикладанням п'явок) були проти них. Світ, у якому правили чоловіки, не сприймав їх - жінок, які жили самі по собі, не спираючись ні на кого, лише на власні сили й здібності. "Відьма. Слово, як змія, сповзає з уст, капає з язика густе й чорне, як смола. Ми з мамою ніколи не вважали себе відьмами. Бо це слово придумали люди, слово, яке приносить силу тим, хто його говорить, а не тим, кого воно описує. Слово, яке будує шибениці й вогнища, перетворює дихаючих жінок на трупи". Неймовірно цікавий роман. Я прочитала "Непокірних" майже два місяці тому, але книга не йде з думок. Щиро рекомендую.