Втрачати рідних боляче... Цей біль не можливо описати словами... Здається, ніби весь світ перевернувся з ніг на голову. Ніби з неба падають іржаві цвяхи... Як пережити цей біль утрати? Як усвідомити? У своїй книзі "Небеса Анни" Стіан Гуле створив дивовижні, незвичайні колажі, де риби літають, а птахи плавають, де можна пірнути в хмари і приземлитися на землю, як кіт. У ній дуже лагідно розповідається про почуття, переживання і розмови Анни та тата, у такий непростий момент, як смерть рідної людини. До речі, у книзі немає жодного слова про смерть чи похорон, хоча всі події пов'язані саме з ними. Мандруючи у цьому незвичайному світі, герої піднімають і філософські питання. "А Бог колись був добрішим"? "Чому той, хто розганяє хмари, здіймає хвилі й обертає планети, не придумає, як перетворити зло на добро"? ,,Чи є щось по той бік дзеркала?" Насправді ніхто не має відповідей на них, тож нам залишається лише сподіватися, що ті цвяхи, що падають з неба, колись таки зміняться на полуниці...