У своєму есеї Елізабет Рудинеско – історик, завідувачка науковою частиною Університету Париж-VІI, віце-президентка Міжнародного товариства історії психіатрії та психоаналізу – дає відповідь на три запитання: навіщо витрачати стільки часу на лікування словом, якщо ліки, діючи безпосередньо на симптоми нервових і душевних хвороб, дають більш швидкі результати? Хіба теоретики мозку-машини ще не звели нанівець химеричні фройдівські конструкції? Чи є якесь майбутнє у психоаналізу за таких умов? При цьому вона спирається на численні джерела та рішуче критикує сучасні претензії на те, щоб перетворити науку на релігію, а людину розглядати як автомат.

Книжка розрахована на фахівців – психіатрів і психологів, студентів згадуваних спеціальностей, а також на всіх тих, хто цікавиться потаємними куточками психіки людини.

Українською перекладено вперше.