Дякую пані Тетяні за відгук - зворотній зв'язок від читачів завжди важливий. І її відгук мене дійсно порадував, адже книга стала стимулом для змін - як пише сама читачка, перерахувавши аж 5 пунктів (!) нововведень у своїй родині після прочитання книги. Для автора дійсно важливо, коли подані ним поради працюють :). Щодо зауважень, про які написала шановна читачка, і які, очевидно, змусили її поставити лише три зірочки отриманим знанням: 1) книга розрахована на турботливих батьків (серія власне так і називається :)) - тому в ній я максимально намагалась подати корисностей, які тато і мама можуть використовувати САМОСТІЙНО, не залежно від школи. Писати намагалась просто і зрозуміло, навіть малюнки сама малювала, щоб Вам було зручніше))) Це щодо тези "книга для вчителів, бо батькам ніколи". 2) про відсутність інформації щодо корекції психофізіологічних порушень - у книзі чітко написано, що цей блок - справа фахівців (перегляньте уважно, будь ласка, стор. 12, де я розповідаю в яких частинах книги що будемо робити). 3) Про нейропедагогіку - згодна, це на любителя))) Цю частину можна сміливо пропускати, бо всі інші - з вправами, техніками, завданнями і інтелект-картами цілком самодостатні. Що ж до любителів - тих, кому цікаво, чому в стані стресу чи конфлікту дитина нас не чує, чому дофамін - це крута річ для мотивування, а заняття спортом і прогулянки - не менш важливі при підготовці до екзаменів, ніж читання книг. І ще - чому на малюків (початкові класи) не діє "довга" мотивація, а метод здобуття рівнів як у грі - так спрацьовує - це все про нейропедагогіку, і там багато цікавого. Здається, на основні зауваги п.Тетяни відповіла. Цікаво було б побачити більше відгуків про книгу на цьому ресурсі і поспілкуватись щодо питань, які виникають і фітбеків щодо вправ. Щиро радію таким розмовам.

Дана книга не практикум, а збірник теорії. Вчителям буде корисною, оскільки у вчителів більше «простору» для реалізації запропонованих відомостей. Наприклад, при підготовці до кожного заняття, матеріал уроку корисно «пропустити» крізь «призму» даного посібника і, таким чином, застосувати максимум порад протягом навчального року до учнів класу. Батькам же спочатку її треба повністю опрацювати, «пропустити через себе» хоча б кілька разів, визначитися з потребами власної дитини та алгоритмом дій. По-друге, при нестачі часу, знайти час для мотивування дитини та виконання вправ для розвитку мозку дуже тяжко, адже повторення та узагальнення вивченого в школі займає більшість часу, особливо коли дитина відвідує додаткові позашкільні заклади. По-третє, багато приділено уваги роботі мозку на рівні фізіології, що буде корисно для психологів, а для батьків, перевантажених сімейними клопотами, побутом, ця інформація не несе практичного змісту. Ми до лікаря звертаємося, щоб отримати доступні і зрозумілі рекомендації, а не по лекцію з патфізіології людини, наприклад, процес кровотворення та патологічні процеси в ньому при ГРВІ. По-четверте, нічого не згадано про розлади навчання та психіки, як їх самостійно розпізнати, як боротися, хоча, на початку книги є згадка про них, як про причини проблем в навчанні дітей. Для нашої сім'ї ми домовилися впровадити наступне: 1) Почали процес подолання труднощів в навчанні (в нашому випадку, не достатня організованість) зі створення інтелект-карти, на якій намагалися відтворити максимально чітко кроки, які хочемо впровадити. Також стараємося створювати їх при вивченні та повторенні матеріалу, якщо це не створює ще більші труднощі. 2) стараємося впроваджувати тайм-менеджмент (складаємо список на день, тиждень, відмічаємо на календарі на рік важливі дні та плани на них). При успішному завершенню дня та тижня плануємо приємний захід (з одним із батьків або родиною), що дуже мотивує та покращує зібраність дитини. 3) встановили дитині на планшет додатки для розвитку пам'яті в вигляді ігр. Домовилися, що всі інші додатки, що встановлює син, підлягають узгодженню та мають бути корисними. 4) при вивченні теми, визначаємо незрозуміле та цікаве, яке потім стараємося знайти в додаткових джерелах - книгах, Ютубі. 5) намагаємося більше часу проводити разом, коли є можливість, обговорювати ситуації, ділитись враженнями та емоціями шляхом введення запланованих в календарі переглядів фільмів та мультфільмів, заходів, які проходять в місті, на які є можливість потрапити, грою в настольні ігри. Це все дозволяє сину (7 років) відчути себе більш значущим, дорослим та замотивованим. Книга послугувала поштовхом для того, щоб про це все по-дорослому домовитися, виконувати та контролювати виконання з боку всіх членів родини.