Від автора Енеїди Івана Котляревського я очікував смішних з народним гумором(можливо навіть з якоюсь мораллю всередині них) комедійних п'єс; власне жанрово так і є, а от щоб Наталка Полтавка чи Москаль-чарівник викликали в мене бурхливий сміх чи навіть тривалу посмішку - на мій превеликий жаль цього не сталося. Можливо я не до кінця зрозумів як минулу епоху та історичний контекст але на моє суб'єктивне враження хіба що Наталка Полтавка заледве змогла пройти перевірку часом через висвітлені автором гострі соціальні проблеми розриву між бідними верствами та багатими що можна спостерігати і понині.

Ще у школі читала цей твір в рамках програми, але усе позабулось. Вирішила перечитати, освіжити свою дівочу пам'ять. Не очікувала, що твір викличе в мене такі емоції, які він викликав. Якщо чесно, все прочитане для мене вилилось в якийсь абсурд. На початку мені подобалось: така мила дівчина вірна своєму коханню, береже образ Петра, якого чекає. Але і батьки їй не байдужі, любов до милого не перекреслює лобові до матері. Тому коли її кличе заміж заможний возний, для дівчини це стає цілою трагедією. І все було б нічого, якщо б не фінал. Наприкінці твору почалось щось таке, що в голові не вкладається. Тоді, коли повинна була нарисуватись крапка у вигляді моралі оповідання, усе написане вилилось у якийсь абсурд. Не зрозуміла я цього твору. Жаль, що не пам'ятаю , як його розглядали в школі, бо після самостійного прочитання для мене це тайна, навіщо це взагалі потрібно читати. Загальне враження про це оповідання у мене погане. Але це лише суб'єктивна думка. Не жалію, що перечитала, але твір явно мені до смаку не прийшовся.

Ось зараз я морально доросла до бажання почитати класику, причому українську, рідну. "Наталка-Полтавка" - твір періоду зародження української п'єси, перші спроби писати для сцени українською мовою. Тоді, втім як і зараз, людям цікаво було читати і дивитися не про щось далеке і примарне, а про життєвий і близьке кожному, а значить про простих людей. Почну з того, що п'єси я не дуже люблю, але ця читалась дуже легко і приємно. Сюжет м'яко кажучи примітивний, відомий наперед, так що нудьгувати і позіхати під час читання будете точно, якщо звичайно, ви не любитель легкої літератури. Дочитала я все таки до кінця п'єсу, але думати, роздумувати про неї не було ніякого бажання,та й не над чим у ній, по суті, думати. Прочитати і забути-ось що можна зробити з цією п'єсою... Незважаючи на короткий розмір твору, образи героїв всього в декількох їх фразах розкриваються повно і яскраво. "Наталка Полтавка" - п'єса, яка яскраво описує одну з серйозних соціальних проблем України XIX століття, а саме - видача молодих дівчат заміж проти їх волі. І дивно те, що в цій драмі все закінчується добре і Наталка, головна героїня, залишається зі своїм коханим Петром. Драма "Наталка Полтавка", як і більшість творів Котляревського, наповнена українським колоритом: обрядом сватання, українськими прислів'ями, якими рясніє мова Наталки, ну і звичайно ж українськими народними піснями. Особливої уваги заслуговує також персонаж Возного, з його одвічними "теє-то як його". В цілому п'єса дуже навіть непогана і цікава, що розкриває і показує оригінальні і непередбачувані образи, але вона все ж програє, в моєму розумінні, іншими п'єсами української літератури, як драмам, так і комедіям.