Познайомився я із книгою Володимира Владка «Нащадки скіфів» ще в дитинстві і тоді вона викликала у мене неймовірне захоплення. Це один із таких літературних феєрверків раннього віку, що залишаються із тобою назавжди, врізаються в пам'ять своїми яскравими образами і вже ніколи не покидають її, скільки б інших книжок не прочитав. Сюжет розгортається довкола кількох звичайних осіб із 1930-х років (трохи ідеалізованих радянською пропагандою), які через систему печер попадають у підземний світ (фактично мега-величезну печеру де поклади копалин дають світіння наче сонця), що тисячі років існує ізольовано із своїми лісами, степами, тваринами та племенами скіфів. Ось із цими скіфами і зустрічаються наші сучасники і вплутуються у різноманітні пов'язані із ними пригоди, конфлікти, змови і т.д. Попри те, що у сюжеті є присутні різноманітні елементи із «комуністичного минулого», як наприклад хлопчики-піонери і т.д., але головна лінія класична пригодницька, фантастична, а навіть занурення в історичні обставини. А ще тут є гумористичні елементи, що додають твору живості. Читається книгу дуже легко, плавно, все гарно описано, сюжет, хоч і трішки передбачуваний, але динамічний та цікавий. Чудово підійде для дітей різного шкільного віку. А ще у цьому виданні дуже гарні ілюстрації, які роблять її «класичною» і без них вона дуже багато втрачає. Вони чудово закарбовують в уяві певні образи героїв та подій. Сучасні ілюстратори часто не такі витончені, стильні і водночас реалістичні. Із цією книгою у мене пов'язаний цілий ряд сентиментів, тому може я буду і не об'єктивним, але всім раджу прочитати самим чи подарувати її своїй дитині, прочитати їй цей твір. Як зробив це тепер і я. Ціна книги також дуже доступна, всі із легкістю можуть поповнити нею свою домашню бібліотеку.

"Скіфи (грец. Skythai), загальна назва основного населення Північного Причорномор'я, що складалося з родинних племен північноіранської мовної групи індоєвропейської сім'ї." /Велика Радянська енциклопедія/ Книга "Нащадки скіфів" українського радянського письменника Володимира Владка в наш час може здатися дещо наївною, передбачуваною. Видно, що автор надихався "Загубленим світом" Артура Конан-Дойля. Однак все це ніяк не применшує її шарму та оригінальності. Не буду відкривати деталі сюжету, як зараз говорять, робити спойлери. Відмічу лише те, що видання ілюстроване автентичними малюнками Георгія Малакова, а сам твір припаде до душі як ностальгуючим за радянською фантастикою, так і молодому поколінню читачів. Автор зміг химерно і водночас гармонійно поєднати як сучасну йому стилістику прогресу à la 1930-ті, віру в науку і те, що людство йде до кращого майбутнього, так і минуле, яке бринить в нашій крові, підсвідомий відгомін (код) наших далеких предків. Було б гарно, коли б перевидали й інші твори В. Владка, ілюстратором яких теж виступав Г. Малаков.