Останній рік ВСЛ порадував нас кількома дитячими книгами для найменших читачів на межі художньої літератури та психології, емоційного розвитку. Одна з таких - "Найщасливіше левеня", яка піднімає тему завищених чи, точніше, викривлених очікувань батьків щодо їх дітей. Сюжет доволі простий: маленьке левеня страждає від того, що батьки не сприймають всерйоз його захоплення музикою, а мають зовсім інші плани щодо сина. Все триває доти, поки одного разу саме музика допомогла царському нащадку врятувати лисеня. Навіть не знаю, для кого звертається ця книжка більше - до дітей чи їх батьків. Як на мене, то очікувала більше якихось рекомендацій чи пригод для левеняти, щоб воно навчитися відстоювати свої переконання чи взаємодіяти з батьками, а в книзі воно лише пасивно сумує. Все залежить в цьому світі лише від дорослих. Добре, що втрутився 'випадок'. Головний меседж книги адресовано саме батькам, які читатимуть цю книгу своїм дітям - придивися до своєї дитини! У прагненні кращого майбутнього для свого нащадка пам'ятай, що не варто втілювати свої мрії за рахунок дітей. В будь-якому разі, тема піднята книжкою - важлива. Можливо, щоразу читаючи дітям ми проводитимемо аналогії, зможемо поглянути на себе збоку, вчасно помітимо здібності/нахили і дозволимо стати їм найщасливішими синами і дочками.