Тринадцять років вони брехали та приховували правду про цю кляту найдовшу ніч. Аж раптом прибуває вона, зі своїми спогадами, та відкриває скриню Пандори. По закінченню школи, сімнадцятирічна Віта зі своїми двома друзями відправляється подорожувати Європою. В Італії вона зустрічає юнака по імені Лука і відразу розуміє, що їх щось пов'язує, але що саме?! Та коли вона знайомиться з його родичами і вони дізнаються, що Віта є рідною сестрою Лівії - то відразу проганяють її зі свого дому. До чого тут взагалі Лівія і звідки вони її знають? Лівія ж загинула в автокатастрофі, тринадцять років тому назад, у ніч свого 18-річчя. Принаймні так завжди казали батьки Віти, але виявилось, що вони брехали. Чому дівчина з Німеччини загинула в Італії? Як саме вона загинула? Що трапилося в цю найдовшу ніч і звідки у Віти ці незрозумілі їй дежавю? Мені шкода було усіх, хто постраждав фізично та психічно, в цю найдовшу ніч. Смерть, брехня та розбиті серця зламали кожного. Всі казали, що вони мали би жити "довго і щасливо", а не закінчити, як "Ромео і Джульєтта", але щось тут не сходиться. Віта не здавалась і заставила їх нарешті заговорити. Дивно лише, що заговорили не ті, від кого вона очікувала почути правду. Італійська атмосфера і таємниці інтригують читача, і хочеться якомога швидше дочитати, щоб дізнатись всю правду. Проте авторка у цій книжці вирішила показати свою майстерність і трішки захопилась описами, які вповільнювали шлях до фіналу. Особисто я, не люблю детальних та метафоричних описів, тому моментами мені хотілось трішки зменшити книгу в об'ємі. А ще я постійно порівнювала "Найдовшу ніч" з "Шепотом" авторки, який мені дуже сподобався і радію, що саме з нього почалось моє знайомство з Абеді.