Михайло Драй-Хмара (1889–1939) — учений-філолог, літературознавець, поет-неокласик, перекладач. Михайлу Драй-Хмарі належить особливе місце серед митців розстріляного українського Відродження.

Митець всепланетарного і загальнолюдського бачення світу, він у жорстоких умовах радянських реалій 1920–1930-х років — епохи встановлення офіційного однодумства — обстоював право людини на індивідуальну правду в баченні себе і радянського способу життя. На хвилі українізації М. Драй-Хмара визначив пріоритетний вектор розвитку української культури, орієнтований на вершинні здобутки європейського мистецтва, а не на соцреалістичні канони, продиктовані радянською владою.

Інодумець, безкомпромісний і водночас беззахисний, він у найважчі часи гонінь на українську культуру був самим собою і в житті, і у творчості.